Нагородження премією Астрід Ліндгрен є щорічною міжнародною акцією. Основна мета події – підвищити інтерес дітей та молоді до читання. Відтак на нагороду можуть претендувати як автори та ілюстратори, так і особи й організації, що зробили вагомий внесок у промоцію читання. Курує премію Шведська мистецька рада.
Оголошення переможця премії ім. Ліндгрен відбувається щороку в середині березня, хоча робота з відбору претендентів починається ще в грудні. Урочиста церемонія нагородження проходить у травні у Стокгольмі.
Лауреати Меморіальної премії ім. Астрід Ліндгрен:
2003 – Моріс Сендак (Maurice Sendak), нар. 1928, США
Крістін Нестлінґер (Christine Nöstlinger), нар. 1936, Австрія
2004 – Ліджа Божунґа Нуньєс (Lygia Bojunga Nunes), нар. 1932, Бразилія
2005 – Філіп Пуллман (Philip Pullman), нар. 1946, Велика Британія
Ріодзі Араї (Ryôji Arai), нар. 1956, Японія
2006 – Катрін Патерсон (Katherine Paterson), нар. 1932, США
2007 – Banco del Libro, неурядова організація, Венесуела
2008 – Соня Хартнетт (Sonya Hartnett), нар. 1968, Австралія
Офіційна сторінка Премії: http://www.alma.se/
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
Степан Процюк, спеціально для «ПіК України»
Культ молодості
Він присутній у нашому житті кожноденно. Усміхнені юні обличчя з рекламних біґбордів, не спотворені ні зморшками, ні одухотвореністю. Такі собі гермафродитні гурії, дівчата-унісекс. Звісно, реклама буває різною – і унісекс може змінюватися різними відтінками еротичності. Проте у кожному випадку існує те, що я називаю культом, експлуатацією чи навіть расизмом молодості. Мовляв, ось юні обличчя, юні господарі держави, юні творці бізнесу і мистецтва – вклоняйтеся їм і шануйте!
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.
