Історія Ґонкурівської премії починається з Едмона де Ґонкура, письменника, критика та видавця, який заповів усі свої статки на заснування Ґонкурівської академії, організації, яка підтримувала би літературний процес у Франції. У 1903 році академія започатковує традицію вручення Ґонкурівської премії. Відтоді премію вручають щорічно у грудні. Єдиний рік, коли в літописі Ґонкурівської премії пробіл – це 1914-ий.
Правила присудження премії
За правилами, нагороду присуджують лише одному автору щорічно і лише один раз. Але й тут не обійшлося без виключень. У 1916 році переможцями Ґонкурівської премії стали двоє письменників: Анрі Барбюс та Адріан Бертран. Ромен Ґарі побував Ґонкурівським лауреатом двічі: у 1956 році за роман Les racines du ciel, надрукований під власним ім’ям та 1975 за роман La vie devant soi, надрукований під псевдо Еміль Аджар.
Переможців премії визначає рада Ґонкурівської академії, куди входять десять відомих письменників, що пишуть французькою мовою, але не обов’язково мають французьке громадянство (так, у 1996 році членом академії став іспанський новеліст Хорхе Семпрун). При визначенні лауреата кожен з них має право одного голосу, і лише президент академії – два.
У 1987 році Ґонкурівська академія у співпраці з Міністерством освіти та компанія з медіа дистрибуції FNAC заснували додаткову премію – Ґонкурівська премія для ліцеїстів (Prix Goncourt des Lycéens).
Лауреати Ґонкурівської премії:
1903 – Джон Антуан Но (1860-1918), «Ворожа сила» (John Antoine Nau, «Force ennemie»)
1904 – Леон Фрап’є (1863-1949), «Дитячий садок» (Léon Frapié, «La Maternelle»)
1905 – Клод Фаррер (1976-1957), «Цвіт цивілізації» (Claude Farrère, «Les Civilisés»)
1906 – Жером (1874-1953) і Жан (1877-1952) Таро, «Дінґлі, уславлений письменник» (Jérôme et Jean Tharaud, «Dingley, l'illustre écrivain»)
1907 – Еміль Мозеллі (1870-1918), «Прядка зі слонової кістки» (E. Moselly, «Terres lorraines»)
1908 – Франсіс де Міомандр (1880-1959), «Написане на воді» (Francis de Miomandre, «Ecrit sur l'eau»)
1909 – Маріюс (1877-1953) й Арі (1880-1958) Леблон, «У Франції» (Marius et Ary Leblond, «En France»)
1910 – Луї Перґо (1882-1915), «Від лиса до Марґо» (Louis Pergaud, «De Goupil à Margot»)
1911 – Альфонс де Шатобріан (1877-1951), «Пан де Лурдін» (Alphonse de Chateaubriant, «Monsieur des Lourdines»)
1912 – Андре Савіньон (1878-1947), «Дівчата дощу» (André Savignon, «Les Filles de la pluie»)
1913 – Марк Елдер (1884-1933), «Народ моря» (Marc Elder, «Le peuple de la mer»)
1914 – премія не присуджувалася
1915 – Рене Бенджамін (1885-1948), «Ґаспар» (René Benjamin, «Gaspard»)
1916 – Анрі Барбюс (1873-1935), «Вогонь» (Henri Barbusse, «Le feu»)
Адрієн Бертран (1888-1917), «Поклик землі» (Adrien Bertrand, «L'appel du Sol»)
1917 – Анрі Малерб, «Полум’я в кулаці» (Henri Malherbe, «La Flamme au poing»)
1918 – Жорж Дюамель (1884-1966), «Цивілізація» (Georges Duhamel, «Civilisation»)
1919 – Марсель Пруст (1871-1922), «У затінку дівчат-квіток» (Marcel Proust, «A l'ombre des jeunes filles en fleur»)
1920 – Ернест Перошон (1885-1942), «Нен» (Ernest Pérochon, «Nêne»)
1921 – Рене Маран (1887-1960), «Батуала» (René Maran, «Batouala»)
1922 – Анрі Беро (1885-1958), «Місячна отрута» (Henry Béraud, «Le vitriol de la lune»)
1923 – Люсьєн Фабр (1889-1952), «Рабвель, або Біль палаючих» (L. Fabre, «Rabevel ou Le mal des ardents»)
1924 – Тьєррі Сандр (1890-1950), «Козолист, чистилище, розділ ХІІІ» (Thierry Sandre, «Le Chèvrefeuille, le Purgatoire, le Chapitre XIII»)
1925 – Моріс Женевуа (1890-1980), «Раболіо» (Maurice Genevoix, «Raboliot»)
1926 – Анрі Деберлі, «П’ята Федри» (Henri Deberly, «Le supplice de Phèdre»)
1927 – Моріс Бедель (1883-1954), «Жером 60° пн.ш.» (Maurice Bedel, «Jérôme 60° latitude nord»)
1928 – Моріс Константен Вейєр (1881-1964), «Людина над своїм минулим» (Maurice Constantin Weyer, «Un Homme se penche sur son passé»)
1929 – Марсель Арлан (1899-1986), «Порядок» (Marcel Arland, «L'Ordre»)
1930 – Анрі Фоконьє (1879-1973), «Малазія» (H. Fauconnier, «Malaisie»)
1931 – Жан Файяр, «Погано від кохання» (Jean Fayard, «Mal d'amour»)
1932 – Ґі Мазелін (1900-1996), «Вовки» (Guy Mazeline, «Les Loups»)
1933 – Андре Мальро (1901-1976), «Доля людська» (André Malraux, «La Condition humaine»)
1934 – Роже Версель (1894-1957), «Капітан Конан» (Roger Vercel, «Capitaine Conan»)
1935 – Жозеф Пейр (1892-1968), «Кров і світло» (Joseph Peyre, «Sang et Lumières»)
1936 – Максенс ван дер Меєрш (1907-1951), «Відбиток бога» (Maxence Van Der Meersch, «L'Empreinte de Dieu»)
1937 – Шарль Плісньє (1896-1952), «Фальшиві паспорти» (Charles Plisnier, «Faux Passeports»)
1938 – Анрі Труайя (1911-2007), «Павук» (Henri Troyat, «L'Araignée»)
1939 – Філіп Еріа (1898-1971), «Зіпсовані діти» (Philippe Hériat, «Les enfants gâtés»)
1940 – Франсіс Амбрієр, «Великі канікули» (Francis Ambrière, «Les grandes vacances»)
1941 – Анрі Пурра (1887-1959), «Березневий вітер» (Henri Pourrat, «Le vent de mars»)
1942 – Марк Бернар (1900-1983), «Схожі на дітей» (Marc Bernard, «Pareil à des enfants»)
1943 – Маріус Ґру (1903-1946), «Перехід людини», (Marius Grout, «Passage de l'Homme»)
1944 – Ельза Тріоле (1896-1970), «За псування сукна – штраф 200 франків» (Elsa Triolet, «Le premier accroc coûte 200 Francs»)
1945 – Жан Луї Борі (1919-1979), «Моє село у німецькі часи» (Jean-Louis Bory, «Mon village à l'heure allemande»)
1946 – Жан Жак Ґотьє (1908-1986), «Історія однієї пригоди» (Jean-Jacques Gautier, «Histoire d'un Fait divers»)
1947 – Жан Луї Кюртіс (1917-1975), «Нічні ліси» (Jean-Louis Curtis, «Les Forêts de la Nuit»)
1948 – Моріс Дрюон (нар. 1918), «Великі родини» (Maurice Druon, «Les grandes familles»)
1949 – Робер Мерль (1908-2004), «Вікенд на березі океану» (Robert Merle, «Week-end à Zuydcoote»)
1950 – Поль Колен (1892-1985), «Дикі ігри» (Paul Colin, «Les jeux sauvages»)
1951 – Жюльєн Ґрак (1910-2007), «Узбережжя Сірта» (Julien Gracq, «Le Rivage des Syrtes») – відмовився від нагороди
1952 – Беатріс Бек (нар. 1914), «Леон Морен, священик» (Béatrix Beck, «Léon Morin, prêtre»)
1953 – П’єр Ґаскар (1916-1997), «Час мертвих» (Pierre Gascar, «Les Bêtes»)
1954 – Сімона де Бовуар (1908-1986), «Мандарини» (Simone de Beauvoir, «Les Mandarins»)
1955 – Роже Ікор (1912-1986), «Змішання вод» (Roger Ikor, «Les eaux mêlées»)
1956 – Ромен Ґарі (1914-1980), «Небесне коріння» (Romain Gary, «Les racines du ciel»)
1957 – Роже Вайян (1907-1965), «Закон» (Roger Vailland, «La Loi»)
1958 – Франсіс Вальдер (1906-1997), «Сен-Жермен, або Негоціант» (Francis Walder, «Saint Germain ou la Négociation»)
1959 – Андре Шварц-Барт (1928-2006), «Останній із праведників» (André Schwarz-Bart, «Le dernier des Justes»)
1960 – Вінтіла Горія (1915-1992), «Бог народився у вигнанні» (Vintilă Horia, «Dieu est né en exil»)
1961 – Жан Ко (1925-1993), «Божі безумці» (Jean Cau, «La pitié de Dieu»)
1962 – Анна Ланґфю (1920-1966), «Піщаний багаж» (Anna Langfus, «Les bagages de sable»)
1963 – Арман Лану (1913-1983), «Коли море відступає» (Armand Lanoux, «Quand la mer se retire»)
1964 – Жорж Коншон (1925-1990), «Дика держава» (Georges Conchon, «L'Etat sauvage»)
1965 – Жак Борель (1925-1992), «Обожнювання» (Jacques Borel, «L'Adoration»)
1966 – Едмонда Шарль-Ру (нар. 1920), «Забути Палермо» (Edmonde Charles-Roux, «Oublier Palerme»)
1967 – Андре Піейра де Мандіарт (1909-1991), «Порожнеча» (André Pieyre de Mandiargues, «La Marge»)
1968 – Бернар Клавель (нар. 1923), «Плоди зими» (Bernard Clavel, «Les fruits de l'hiver»)
1969 – Фелісьєн Марсо (нар. 1913), «Крізі» (Félicien Marceau, «Creezy»)
1970 – Мішель Турньє (нар. 1924), «Лісовий король» (Michel Tournier, «Le Roi des Aulnes»)
1971 – Жак Лоран (1919-2000), «Дурниці» (Jacques Laurent, «Les Bêtises»)
1972 – Жан Кар’єр (1928-2005), «Яструб із Майє» (Jean Carrière, «L'Epervier de Maheux»)
1973 – Жак Шессе (нар. 1934), «Людожер», (Jacques Chessex, «L'Ogre»)
1974 – Паскаль Лене (нар. 1942), «Мережниця» (Pascal Lainé, «La Dentellière»)
1975 – Еміль Ажар (Ромен Ґарі) (1914-1980), «Життя попереду» (Emile Ajar (Romain Gary), «La vie devant soi»)
1976 – Патрік Ґренвіль (нар. 1947), «Палаючі» (Patrick Grainville, «Les Flamboyants»)
1977 – Дідьє Декуа (нар. 1945), «Джон-Пекло» (Didier Decoin, «John l'Enfer»)
1978 – Патрік Модіано (нар. 1945), «Вулиця Темних Крамничок» (Patrick Modiano, «Rue des Boutiques Obscures»)
1979 – Антонін Майє (нар. 1929), «Пелажі-Візок» (Antonine Maillet, «Pélagie la Charette»)
1980 – Ів Наварр (1940-1994), «Зоопарк» (Yves Navarre, «Le Jardin d'acclimatation»)
1981 – Люсьєн Бодар (1914-1998), «Анна-Марія» (Lucien Bodard, «Anne Marie»)
1982 – Домінік Фернандез (нар. 1929), «На долоні ангела» (Dominique Fernandez, «Dans la main de l'Ange»)
1983 – Фредерік Трістан (нар. 1931), «Заблудлі душі» (Frédérick Tristan, «Les égarés»)
1984 – Марґеріт Дюрас (1914-1996), «Коханець» (Marguerite Duras, «El Amant»)
1985 – Янн Кеффелек (нар. 1949), «Варварські весілля» (Yann Queffelec, «Les Noces barbares»)
1986 – Мішель Гост (нар. 1942), «Нічний слуга» (Michel Host, «Valet de nuit»)
1987 – Тахар Бен Желлун (нар. 1944), «Священна ніч» (Tahar ben Jelloun, «La Nuit Sacrée»)
1988 – Ерік Орсенна (нар. 1947), «Колоніальна виставка» (Erik Orsenna, «L'Exposition coloniale»)
1989 – Жан Вотрен (нар. 1933), «Великий крок назустріч доброму Богу» (Jean Vautrin, «Un grand pas vers le Bon Dieu»)
1990 – Жан Руо (нар. 1952), «Поля слави» (Jean Rouaud, «Les Champs d'honneur»)
1991 – П’єр Комбеско (нар. 1940), «Дочки Голгофи» (Pierre Combescot, «Les Filles du Calvaire»)
1992 – Патрік Шамуазо (нар. 1953), «Тексако» (Patrick Chamoiseau, «Texaco»)
1993 – Амін Маалуф (нар. 1949), «Скеля Таніоса» (Amin Maalouf, «Le Rocher de Tanios»)
1994 – Дідьє Ван Ковелем (нар. 1960), «Шлях в один кінець» (Didier Van Cauwelaert, «Un Aller simple»)
1995 – Андрій Макін (нар. 1957), «Французький заповіт» (Andrei Makine, «Le Testament français»)
1996 – Паскаль Роз (нар. 1954), «Мисливець зеро» (Pascale Roze, «Le Chasseur Zéro»)
1997 – Патрік Рамбо (нар. 1946), «Битва» (Patrick Rambaud, «La Bataille»)
1998 – Поль Констан (нар. 1944), «Відвертість за відвертість» (Paule Constant, «Confidence pour confidence»)
1999 – Жан Ешноз (нар. 1947), «Я йду» (Jean Echenoz, «Je m'en vais»)
2000 – Жан Жак Шуль (нар. 1941), «Інґрід Каван» (Jean-Jacques Schuhl, «Ingrid Caven»)
2001 – Жан Крістоф Руфен (нар. 1952), «Червона Бразилія» (Jean-Christophe Rufin, «Rouge Brésil»)
2002 – Паскаль Кіньяр (нар. 1948), «Блукаючі тіні» (Pascal Quignard, «Les Ombres errantes»)
2003 – Жак П’єр Аметт (нар. 1943), «Коханка Брехта» (Jacques-Pierre Amette, «La maîtresse de Brecht»)
2004 – Лоран Ґоде (нар. 1972), «Сонце Скорта» (Laurent Gaudé, «Le Soleil des Scorta»)
2005 – Франсуа Вієрґан (нар. 1941), «Три дні у моєї матері» (François Weyergans, «Trois jours chez ma mère»)
2006 – Джонатан Літтел (нар. 1967), «Доброзичливі» (Jonathan Littell, «Les Bienveillantes»)
2007 – Жиль Леруа (нар. 1958), «Пісня Алабами» (Gilles Leroy, «Alabama song»)
2008 – Атік Рахімі, (нар. 1962), «Камінь терпіння» (Atiq Rahimi, «Syngue Sabour»)
Офіційна сторінка Ґонкурівської премії: www.academie-goncourt.fr
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



