А «Сучасnість» якраз і претендує на те, щоб, за висловом нового редактора журналу Віктора Мороза, зайняти місце лідера інтелектуальної думки. Стриманий дизайн оновленого видання, вочевидь, також має підтвердити первинність змісту, а не форми. Склад редакційної ради говорить сам за себе. Її співголовами є Іван Дзюба та Ігор Юхновський, серед членів ради – Оксана Забужко, Іван Малкович, Максим Стріха, Мирослав Мартинович, Дмитро Стус, Володимир Моринець (загалом 18 чоловік).

Мало яке видання може похвалитися історією, яку має «Сучасnість». Журнал був заснований у 1961 році. Він, як і польська «Культура» Гедройця, виходив у еміграції. Тільки Гедройц свою «Культуру» видавав у Парижі, а «Сучасність» заснувало Українське товариство закордонних студій у Мюнхені. Першим редактором часопису був Іван Кошелівець. На той час журнал зібрав довкола себе цвіт емігрантської української думки – Вольфрам Бургардт, Ілько Борщак, Святослав Гординський, Григорій Грабович, Тарас Гунчак, Володимир Дорошенко, Григорій Костюк, Іван Кошелівець, Володимир Кубійович, Іван Лисяк-Рудницький, Юрій Луцький, Євген Маланюк, Емма Андієвська, Василь Маркусь, Богдан Нагайло, Мирослав Прокоп, Роман Сольчаник, Юрій Стефаник (син Василя), Данило Гусар-Струк, Юрій Шевельов, Улас Самчук та багато інших.

Але та «Сучасність» була і містком, який з’єднував Захід з Україною. Для інтелігенції, яка представляла рух опору в Україні, цей часопис важив багато. Там друкувалися В’ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Василь Стус, Євген Сверстюк, Ігор Калинець, Іван Світличний, Василь Симоненко та інші. І можна сьогодні собі лише уявити, на який ризик наражалися ці люди, і чого вартувало їм, у ту доінтернетну добу, нелегальними каналами передавати свої тексти на Захід, а потім так само нелегально отримувати віддруковані примірники «Сучасності».

З початку 1992 року «Сучасність» почала виходити в Києві. Але, як це не прикро, саме в Україні часопис переживав нелегкі часи (його вихід періодично переривався через фінансові труднощі). Свого часу Євген Сверстюк в інтерв’ю журналу «Універсум» сказав, що, може, «журнал «Сучасність» не треба було переносити в наші умови. Він би мав виходити там. Клімат Заходу створює якусь іншу атмосферу. Тобто журнал «Сучасність» — той, що виходить у Києві, мав би виходити в Києві під іншою назвою». Справді, «криза моралі, криза особистості», про яку далі говорив Сверстюк, не сприяла появі та розвитку серйозних, патріотичних, і якщо хочете, інтелігентних часописів. І ця проблема залишається актуальною. Українське інтелектуальне поле буде розростатися лише за особливих умов. І от однією з таких умов якраз є можливість висловитися, подискутувати. Хочеться вірити, що оновлена «Сучасnість» надасть таку можливість.

Журналіст Вахтанг Кіпіані та ведучий «Свободи слова» Андрій куликов були в доброму гуморі

Письменник Василь Шкляр та телеведучий Анатолій Борсюк

Член редакційної ради «Сучасnості» Микола Жулинський та головний редактор Віктор Мороз

Режисер Олесь Санін (праворуч)

Часопис тепер патронуватиме лідер «Нашої України» В'ячеслав Кириленко

Знамениті «Сучасnики» Дмитро Стус, Богдан Олексюк, Сергій Грабовський

Юрій Андрухович друкував свої «Рекреації» в першому київському числі «Сучасnості», а Іван Малкович - тепер не лише видавець, а й член редакційної ради

Народний депутат Ольга Герасим'юк

Міністру культури Василю Вовкуну вечір сподобався

Письменник Мойсей Фішбейн (праворуч)

Головний редактор «Сучасnості» Віктор Мороз

фото: Саша Єремєєв