А ще незбагненну усмішку на вашому обличчі викличуть його «дорослі дитячі віршики», причому зовсім не про машини.

«У Німеччині на лупатому «мерсі» їздять таксисти й турецькі емігранти»

- Які у вас враження як в автомобіліста від спілкування зі страховими компаніями? Чи виправдовує себе система обов’язкового страхування цивільної відповідальності?

- Маю 15 страхових полісів стосовно свого автомобіля, службових автомобілів, дорогої техніки та кількох офісів. Без цього неможливо у нашому світі. Однак страхових партнерів треба обирати за допомогою спеціаліста-консультанта. Тому що звичайна людина не вивчатиме досконало юридичні питання, які пропонують страховики, а, вибачте, козли цим користуються. Трапляється, скажімо, в’їжджають у ваш задній бампер. Вам нарахували 800 доларів збитків. За умовами страхової угоди, компанія вам ці збитки відшкодовує. Але якби у вас було 600 доларів збитків, то страхового випадку просто не існувало б за умов даної підписаної вами угоди. Або імпортер чи дилер, що продав вам автомобіль, озвучив би приблизно такий текст: «Автомобіль знаходиться на гарантійному обслуговуванні і задній бампер не може бути відреставрований, а має бути замінений як запчастина в цілому, інакше ви втратите гарантію на автомобіль». Ця деталь коштуватиме вам півтори тисячі євро. У такому випадку страхова відмовиться відшкодовувати ваші збитки і ви стаєте заручником цієї ситуації. Подібне трапляється досить часто, якщо страхова компанія обрана неправильно.

- Чи були у вас прецеденти у спілкуванні з ДАІ та страховою, коли ви були винуватцем ДТП?

- Я ніколи не був винуватцем ДТП. Коли закордоном під час тест-драйвів мені «в’їжджали в зад», ця ситуація була обумовлена представниками компанії-виробника, що виступала страховим гарантом. Інцидент було вичерпано за кілька годин.

- Чи існує для вас такий стереотип: поведінка водія на дорозі якоюсь мірою продиктована маркою автомобіля за кермом якого він знаходиться?

- Безумовно. Водії автомобілів лакшері-сегменту на «мертисосому шестисоті» або на «лексі» відповідним чином поводять себе на дорозі. Людина, що керує таким авто, своєю поведінкою у повній мірі демонструє свою впевненість у житті і те, що вона вхопила Бога за статеві ознаки. Інша річ, що в житті така людина може бути інакшою, вихованою освіченою і досвідченою. Але разом з тим, виїжджаючи на автошляхи загального користування, де панує анонімність, ця людина змінюється. Бо на дорозі діє ще одне правило: якщо ти «клацаєш обличчям», то стоїш, а якщо ти хочеш їхати, то мусиш виживати так, як заведено у цій країні і саме на цій дорозі. Все залежить від культури, що як відомо, починається у нас у школах, на тротуарах, а на дорогах вона закінчується. Це видно неозброєним оком. Важливо пам’ятати, що не Мерседес визначає нашу свідомість. Мовляв, от ми такі багаті й самовпевнені, ледве не олігархи, будемо їздити на «лупатому мерседесі». А в той же час у Німеччині на «лупатому мерседесі» їздять лише таксисти й турецькі емігранти. У нас трошки інша країна, інший менталітет.

«Жінки на першому місці, а автомобілі - на другому»

- Скажіть, із чим пов’язані у ваших програмах паралелі автомобільної тематики з жінками-білявками?

- Я позитивно ставлюся до жінок, незважаючи на те, що декотрі з них білявки. Відверто кажучи, більше люблю чорний гумор про білявок, ніж самих білявок Але якщо говорити в цілому про жінок, то вони, звичайно, на першому місці, а на другому - автомобілі. Інколи збігається так, що перше місце їде на другому, тоді я вмикаю трошечки свою фантазію і намагаюся поєднати їх. Інколи виходить дотепно. Нічого поганого про жінок сказати не можу і не хочу. Інша справа, що традиційно так склалося, у нас жінка має нерівні з чоловіками права і в політиці, і в бізнесі, і на шляховому просторі. Дорога у нас – це суто чоловіча територія, де панують нахабство, грубість, і дія з позиції сили. Тому для жінок-автомобілістів вибір невеликий: або застосовувати лікті, як чоловіки, або поводити себе на дорозі, як мавпа з гранатою, що, переважно, білявки і роблять: «Білий колір нам пасує, бо зручно перед інспектором очима кліпати. Тоді відпускають». Тобто, розумієте, це така гра. Нагадує гарний ресторанний десерт. І в цьому смислі жінка завжди є жінка.

- Що для вас показник довіри до людини настільки, щоб сісти разом з нею в автомобіль на місце пасажира?

- Довідка від гінеколога. (Сміється). Якщо серйозно, то в житті є не так багато людей, поруч з якими почуваюся в автомобілі спокійно, особливо, якщо вони за кремом. Взагалі, я повинен сказати, що це неприродна ситуація. Найспокійніше мені тоді, коли я сам тримаю ситуацію в руках, контролюю швидкість, рух і контролюю ще те, що я називаю зміною настрою у просторі під час руху під музику.

Вальсок на швидкості

- Ого. А взагалі, для вас має значення музика в машині?

- Музика – це настрій. Мало того, що ти везеш її у своєму автомобілі з дому на роботу чи навпаки, ще й пропонуєш її оточуючим. Мені подобається їздити під музику, оскільки це нагадує танець. Але він досить небезпечний. Це вальсок на швидкості.
Зрештою, я не меломан. У першу чергу обираю автомобіль, а яка там музична шарманка, для мене вже неважливо. Зараз у мене є ай-под на вісімдесят гігабайтів, у якому знаходяться мої улюблені виконавці. Раніше я мусив возити за собою таку рефрижераторну фуру дисків, а тепер уся бібліотека моїх улюблених виконавців в одній кишені. Я навіть не переймаюся: на що натрапив, під те із задоволенням їду.

- А запах? Він важливий для вас у машині?

- Запах це взагалі важлива інформація у житті людини. Але, мені здається, у машині не повинно бути запаху взагалі. Бо сторонній запах відволікає і насторожує. Мені не подобаються ароматизатори і я їх не використовую.

- Скажіть, що найбільше вас вражає з технічних новинок, що пропонують сьогодні виробники автомобілів?

- Це альтернативні системи внутрішнього згоряння, водневі, електро-гібридні, дизель-генераторні двигуни, за якими, я вважаю, майбутнє. Ви ж чули про те, що нафти стане у світі на найближчі 50 років. Через те, автомобільні компанії активно розробляють альтернативні двигуни зовнішнього згоряння. Деякі навіть дійшли до нас. Так, Тойота вже продає гібрид, фондований на електрогенераторі, акумуляторі та невеличкому бензиновому двигуні, котрий зрушує автомобіль з місця і, власне, заряджає акумулятор через генератор. Цей автомобіль постійно змінює режим живлення і є занадто заощадливим та екологічно чистим.
До речі, бельгійський уряд уже весь пересів з «местисотих шестисосів» на оці Тойоти. Тобто, Бельгія живе у двадцятирічному майбутньому від сьогоднішнього дня, якщо Україну взяти за відправну точку.
Інша нова технологія - водневі двигуни, що працюють на перекисі водню. Шлаки, або відходи, що утворюються в результаті такої роботи, це звичайна вода, яку можна пити і яка є екологічно чистою, навіть чистішою, ніж у природі.
Наразі в Америці ще опрацьовується інша система, яка працює на стислому повітрі. Принцип її схожий на балон аквалангіста, де утримується повітря під тиском у кілька атмосфер. Такі балони встановлюються в електричних автомобілях. Коли ви їдете, ви схожі на кульку з якої витравлюється повітря через маленьку щілинку. Тобто прискорення фантастичне, а те, що відбувається в двигуні, аналогічне звичному двигуну внутрішнього згорання, тобто надходить вибухова суміш, крутяться усі елементи, працюють клапани і циліндри, машина їде. Усе це на повітрі, запас якого невичерпний.

- Одразу ж напрошується інше запитання…

-… Чому в цьому не зацікавлене енергетичне або автомобільне лобі світу? Ми ж з вами будемо купувати бензин, навіть якщо він коштуватиме євро або й два євро за літр. Тому, на жаль, думаю, альтернативні двигуни не скоро дійдуть до масового вжитку.

Автомобіль як сучасне мистецтво

- Наприкінці дещо філософське запитання. У той час, коли досягнувши певного технічного розвитку, людська цивілізація дійшла висновку, що найменше їй відомо про саму людину і звернула свої дослідницькі зусилля на вивчення власне Homo sapiens, ви заглиблюєтесь у суто технічний напрямок. Справді, вважаєте його більш перспективним?

- Звичайно перспективи за вивченням людини. Оскільки людина більш глибока, аніж ті продукти, які вона генерує. Людина – це всесвіт. Переконаний, що кожен є Богом у своєму світі. Коли ми з’являємось на світ, ми стаємо маленьким божеством для своїх батьків, а потім нас навчають говорити, брехати, ходити, марширувати у війську. Ми перестаємо бути богами, а навчаємось бути людьми. З часом людина може повернутися до своєї дитячої безпосередності, характерної лише для дітлахів і богів. Тому що діти - це ще не люди, але вже не боги. І про це у мене є маленький віршик:

Я только в сорок вырос из пеленок.
Где позавчера еще там был.
И если правда Бог – большой ребенок,
То я тогда немаленький дебил.

А машина – це сучасне мистецтво, яким колись була поезія, а тепер стає реклама. Адже вона кілограмами давить на людину, але не працює. Те ж саме відбувається з автомобілем – він перестає бути засобом пересування, а стає зрізом часу, в якому живе людина.

- Останнє запитання стосується вашого особистого автомобіля. Як відомо, до недавнього часу у вас його не було, оскільки ви часто їздите на службовому автомобілі на зйомки та міняєте машини від тест-драйву до тест-драйву. Однак чи бува не завоював ваше серце якийсь чотириколісний «німець» або «японець»?

- Моя робота полягає у тому, що я продюсую програму, яку ми виготовляємо за допомогою автомобілів. Тому мій робочий день, як сьогодні, може починатися на «Пікапі», потім він продовжиться на «Родстері», після цього я пересяду на новенький «Фіат» і завершу роботу на «Рено Лагуні» третього покоління. Хочете на завершення віршик?

- Звичайно.

- Обирайте про що.

- Ну коли про машини ми вже поговорили, давайте про білявок.

- Добре:

Я запах твой вынюхиваю, чтобы
Впитать в себя твое второе имя
Когда мои голодные микробы
отравлены микробами твоїми.