Столиці держав доволі часто зазнають планованих і спонтанних архітектурних лих. Асиметрічні пам'ятники, безглузді споруди, розташування і внутрішній стиль (за наявності такого) яких можна охарактеризувати однією фразою: «ні в тин, ні в ворота». Або ж забудови старих, історичних частин міст склом і залізобетоном офісних висоток, готелів, банків. І що би там не говорили про швидке припинення будівельного буму, але вкладання грошей в будівництво й надалі приносить бажані дивіденди. Тим більше – за наявності мальовничої місцини під забудову.

У тому, щоб перетворити покинуту теплову електростанцію на ультрамодерний житловий і торгово-розважальний комплекс, є особливий шик. Тим більш якщо врахувати, що сама станція вже є пам'ятником архітектури, що охороняється державою.

Так електростанція Баттерсі виглядає сьогодні. Фото: Максим Стасюк

Електростанція Баттерсі на Темзі, розташована мало не в серці столиці Великої Британії, - це електростанція-реліквія, електростанція-легенда, електростанція-культ. Та сама, що на обкладинці альбому Animals Пінк Флойд та в кадрах бітлівського Help, хічкоківського «Саботажу», Монті Пайтона, або з відеокліпів англійської групи Iron Maiden.

До сьогодні станцію раз по раз орендують кіношники для зйомок сцен фантастичних чи апокаліптичних фільмів, про майбутнє без майбутнього, про прибульців, війну і мафію. Це навіть віддає парадоксом: споруда, зведена в першій половині ХХ ст., служить чудовим макетом століть прийдешніх. І саме це є однією з характеристик її як надбання сучасної англійської архітектури.

Фото: Treasury Holdings UK Limited

Станція з'явилася під час розквіту арт-деко. Її автор, архітектор Сер Джайлс Гілберт Скотт, знаменитий й іншими дітищами, що встигли стати трейдмарками Лондона, упізнаваними та цінованими. Серед них – червона телефонна будка, зменшені моделі якої вже давно пішли на сувеніри, міст Ватерлоо, музей сучасного мистецтва Тейт Модерн. Музей, доречно зауважити, теж колишня діюча електростанція. 1930 року Сера Скотта призначають архітектором станції Баттерсі.

У ті роки у Великій Британії електрикою заправляли невеликі компанії, які будували станції, орієнтовані на потреби окремих галузей промисловості або кількох фабрик і заводів. Частота і напруга електроенергії, що вироблялася цими станціями, настільки відрізнялися, що англійський парламент вирішив об'єднати все в єдину систему і віддати енергію у володіння народу. Просто кажучи – націоналізувати. Звісно, справа не обійшлася без спалахів обурення – песимісти передрікали, що на націоналізацію піде як мінімум років 30, та і взагалі не державне це діло. Але попри протести кілька приватних компаній 1925 року формують Лондонську Енергетичну Компанію, завдання якої – побудувати замість маленьких електростанцій кілька великих і продавати електроенергію усім, хто її потребує. Першою такою станцією стала станція Баттерсі, названа так за районом Лондона, в якому вона й донині височіє в усій своїй цегляній красі.

Фото: Поліна Зелена

Сер Скотт узявся за, здавалося би, непосильне завдання – побудувати фактично в центрі міста величезну промислову споруду. Чергова хвиля народного обурення – ця конструкція псуватиме набережну, стоятиме більмом у оці, потворною спорудою, що заважає пройти-проїхати. А ще – шкідливі викиди в лондонське небо і стару добру Темзу. Але будівництво отримало зелене світло.

На сталевий каркас, як намистини, навішувалася цегла. Так у ту пору в заокеанській Америці будували хмарочоси. За 10 років, з 1929 по 1939, звели те, що пізніше називатимуть «Станцією А» – довгий хол з трубами обабіч. «Станція Б», зведена в 1953-55 роках і симетрична до попередньої, доповнювала річковий пейзаж ще двома трубами. Дивлячись на гігантський витвір індустріального мистецтва, нікому й на думку не спадало назвати його несмаком. Електростанція Баттерсі стала одним з провідних промислових об'єктів, гордістю і популярною пам'яткою столиці Великобританії. Крім того, це ще найбільша цегляна споруда в Європі.

Фото: Поліна Зелена

До моменту відкриття станція мала парову турбіну потужністю 105 мегават. Потужність її була такою великою, що в 1940-і роки пілоти Королівських Повітряних Сил орієнтувалися на білу пару з її труб, знаходячи в тумані дорогу додому. У післявоєнні роки кількість виробленої енергії перевищувала 500 мегават, хоча для того часу навіть 60 одиниць для однієї станції за англійськими стандартами було багато. Щоб порівняти: 500 мегават – це половина енергії, що виробляється сучасною атомною електростанцією. Отже, саме цей чинник та ще й непомірні викиди в атмосферу вуглекислого газу і величезні витрати на функціональне забезпечення призвели до того, що 1975 року вивели з експлуатації «Станцію А». 1983 року закрили і «Станцію Б». Величезна будівля, площею 136 тисяч квадратних метрів, залишилася без роботи. Абсолютно очевидно, що це не могло влаштовувати практичних англійців.

Багато хто вважає, що станція Баттерсі є витвором мистецтва і прекрасна як вона є. Фото: Поліна Зелена

Проекти реконструкції теплової електростанції, яка стояла пусткою, росли, як гриби під дощем. Будівельні компанії відчували золоту жилу. Першою дозвіл на реконструкцію отримала компанія «Алтон Тауерс Лтд» 1984 року, яка вирішила перетворити станцію Баттерсі на закритий парк атракціонів. 1986-го почалося будівництво. Але вже до 1989 року воно непомітно згорнулося – дав себе знати брак фінансування. Все, що отримала станція від цієї операції, – дірки в стінах і даху, через які витягали верстати і обладнання.

1993 року компанія «Паркв’ю Інтернешнл» отримала необхідні банківські кредити і, за благословення кредиторів, стала на боротьбу за електростанцію. До 2003 року нові господарі стали господарями повноправними. Назрівав грандіозний £1.1-міліардний проект під нехитрою назвою «Електростанція», за мету якого ставили зміцнення старої будівлі і зведення нових. Таким чином територія мала перетворитися на величезний житловий, робочий і розважальний комплекс з ресторанам, готелями, банками, дитячими майданчиками, офісами, магазинами – всього не перерахувати. Проект передбачав створення понад 6 тисяч нових робочих місць, і на території самої станції навіть почалися навчальні заняття для студентів-будівельників.

Фото: Поліна Зелена

Фото: Treasury Holdings UK Limited

Але раптом в жовтні 2006 року «Паркв’ю» разом з громадською організацією «Англійська Спадщина» (English Heritage), що займається, зокрема, охороною пам'яток архітектури, і районна влада оголосили, що знамениті чотири труби не підлягають ані реставрації, ані ремонту.

Передбачалося знести старі й побудувати нові, які нічим не відрізняються від попередників, труби. І тут знову прокидається опозиція, що підозрює будівельників в тому, що зламати вони зламають, а побудувати нові, абсолютно ідентичні колишнім труби, забудуть. Незадоволена рішенням будівельників і влади, вона виходить на перший план з альтернативним інженерним звітом, в якому йдеться, що прославлених чотири стовпи можна і потрібно врятувати. На свій захист «Паркв’ю» юридично зобов'язується перед народом і міськими районними властями труби таки побудувати. І тут назовні спливає цікавий факт: виявляється, компанія «Паркв’ю Інтернешнл» зареєстрована на офшорних Британських Віргінських островах. І навіть юрист місцевої районної ради, допитуваний членами комітету з планування, не зміг дати зрозумілої відповіді, чи зможе рада укласти юридичну угоду з офшорною компанією. У свою чергу «опозиція», на ім'я «Баттерсі Пауер Стейшн Комьюніті Груп» (Battersea Power Station Community Group), у лютому 2007-го висунула свою пропозицію щодо розміщення на території станції Інституту Енерготехнологій Великої Британії, який займався би вивченням і дослідженням нових технологій, здатних зупинити зміну клімату. Але за стоп-кран вже смикнули.

У листопаді 2006 року було повідомлено, що у електростанції з'явився новий власник – компанія «Ріал Естейт Оппортюнітіз» (Real Estate Opportunities). Що попередній план «Паркв’ю» з перебудови станції відхилено на користь нових ідей. Які саме ці ідеї – лондонці дізналися тільки зараз, коли наприкінці червня цього року REO запустила свою широкомасштабну PR-кампанію. У цілому проект мало чим відрізняється від запропонованого «Паркв’ю». За задумом нових господарів станція знову вироблятиме електрику! Щоправда, тепер уже в результаті переробки не вугілля, а відновлюваних джерел енергії.

Так, на думку розробників, має виглядати територія закинутої електростанції у майбутньому. Фото: Поліна Зелена

Фото: Поліна Зелена

Лондонців не здивуєш футуристичною архітектурою. Вони вже змирилися з сусідством консервативного цегляного вікторіанства зі скляними будинками-огірками, будинками-вітрилами, будинками-куполами. Була б користь. А користь від нового проекту забудови станції Баттерсі, якщо вірити розробникам, величезна. У першу чергу – для довкілля. Власне, в саму станцію, як і в історії з «Паркв’ю», планується «вмонтувати» готель, магазини і житлові приміщення. А обігрівати і освітлювати вона буде себе сама, використовуючи для цього біопаливо, відходи і відновлювані енергоресурси. І дві труби станції знову введуть в експлуатацію. У старій котельній розміщуватимуться готель і квартири, в контрольних і офісних приміщеннях поселиться Музей Енергії, а турбінні зали перероблять на місця дозвілля і відпочинку пересічних громадян, заповнивши магазинами, кав’ярнями, спортзалами.

Фото: Treasury Holdings UK Limited

А поряд зі станцією зведуть те, що вже зараз є гордістю і розробників з REO, і нью-йоркського архітектора Рафаеля Віньолі – будинок–злітаюча ракета, будинок-колба, будинок-теплиця, або просто словами авторів – Екодім. А зараз серйозно. Слово «будівля» здається вкрай маленьким для опису цього Будинку, який стане «найзеленішою», найбільш екологічно чистою лондонською спорудою. Біля цього будинку буде своя вентиляційна система, що працює від енергії Сонця. Прозорі панелі даху будинку будуть зроблені зі спеціального ЕТФЕ-полімера, який тільки недавно почали застосовувати в будівництві.

Фото: Treasury Holdings UK Limited

Унікальність полімеру полягає в тому, що його питома вага становить тільки 1% від ваги скла, він пропускає через себе більше світла і здатний витримати вагу, яка в 400 разів перевищує свою власну. Крім того, він самоочищається і легко утилізувався. А з середини цього полімерного диво-ковпака виходитиме нова, п'ята в історії станції Баттерси, труба. Заввишки 300 метрів, діаметром 32 метри ця труба – родзинка проекту. На неї, як на дитячу іграшку, будуть кільцями нанизані житлові приміщення, а крізь серцевину зможуть вільно переміщатися повітряні потоки. Сонячне тепло нагріватиме повітря всередині Екодому, де на площі 200 тисяч квадратних метрів будуть розміщені офісні приміщення, тепле повітря підніматиметься вгору трубою і виходити назовні. Різниця в температурі теплого повітря з труби і повітря зовні будівлі підсилює різницю в тиску, що у свою чергу посилює холодні повітряні потоки, які, за допомогою все тієї ж труби, засмоктуватимуться Екодомом (чарівний полімер!) десь на рівні першого поверху.

Фото: Treasury Holdings UK Limited

Зрештою, близько 3 000 кубометрів повітря промайне через таку вентиляційну систему за одну лише секунду. Натомість у не сонячний день споживання енергії знижується відразу на 67%. Решту відсотків надасть оновлена електростанція Баттерсі. Разом – нуль викидів, нуль відходів, чиста екологічна вигода. Усе просто й «сердито», як у підручниках з біології та фізики для старших класів. У результаті, чарівний «теремок» – задумка немарна ні в архітектурному, ні у функціональному плані.

Як вже писалося, на додаток до екологічного дива створюються квартири, прогулянкові парки, набережна і навіть нова станція метро. Не говорячи вже про 20 тисяч нових робочих місць. Від усіх попередніх проектів нинішній відрізняє екологічно корисне обґрунтування, що в першу чергу вітається лондонцями, наполегливими борцями за екологію. І цілком імовірно, що саме ця «зелена» реконструкція багатостраждальної електростанції та її околиць нарешті отримає зелене світло. У грудні REO подаватиме клопотання про дозвіл на перепланування і будівництво, і за позитивного результату будівельні роботи розпочнуться 2012 року і завершаться до 2020-го.

Фото: Treasury Holdings UK Limited

І в той час, коли новоявлені господарі намагаються довести всю корисність свого непростого задуму місцевій владі, зацікавленим бізнес-особам і простим смертним мешканцям, проводячи всілякі опитування, анкетування і навіть дні відкритих дверей, ніхто не виключає, що покинуте приміщення старої теплової електростанції Баттерсі змінить репутацію «нехорошої» квартири.

А поки стоїть вона, дірява й безока, на правому березі Темзи. І пролітають над нею літаки в аеропорт Хітроу, з ілюмінаторів яких навіть у дуже сильний туман видно чотири білі труби. І пасажири розуміють – це Лондон. Скоро посадка.

Фото: Поліна Зелена