Як повідомило «ПіК України» джерело у виданні, серед пропозицій можуть бути: журнал «Корреспондент», сайт «Корреспондент» або англомовна газета Kyiv Post. Ще одним ресурсом KP Media, куди можуть перевести команду «Новинаря» є ще один інтернет-проект. Як повідомив сайт «Корреспондент», власник медіа-холдингу Джед Санден припускає, що журнал «Новинар» і його команда перейде в інтернет під тим же брендом.

У той час як сьогодні побачив світ останній номер «Новинаря», працівники редакції чекають на подальші пропозиції від керівництва. Проте вже зараз все вказує на те, що ситуація склалася не на їхню користь. Адже всі вони працевлаштовані як СПД (суб’єкт підприємницької діяльності; така форма працевлаштування журналістів діє і в інших виданнях холдингу).

Наразі журналісти почуваються незахищеними, оскільки контракт, підписаний при працевлаштуванні, не дає гарантій наступного працевлаштування чи виплат компенсацій. Одним із пунктів документу є те, що роботодавець може розірвати контакт із журналістом, якщо не буде задоволений його роботою. Існує також інформація, що тим, хто відмовиться від пропозиції перейти в інше видання, буде виплачена компенсація в розмірі місячної зарплати. Водночас журналісти «Новинаря» вважають, що інформація про перехід у інші видання холдингу є «несерйозною», позаяк у тих медіа вистачає свої працівників.

Прояснитися ситуація має наступного тижня, коли працівникам обіцяють повідомити офіційні пропозиції.

Журналісти видання були просто шоковані такою поведінкою засновника холдингу. Нагадаємо, що американець Джед Санден працює в Україні з 1995 року, коли почав виходити Kyiv Post. Тепер до його медіа-холдингу KP Media крім того входять: журнали «Корреспондент», «Афиша», жіночий щомісячний журнал Pink, щоденна міська газета «15 минут», сайт «Корреспондент», фінансовий сайт Ricardo, сайт UaSport, Інтернет-портал bigmir)net.

Крім того, у холдингу є кілька україномовних видань: це жіночий щотижневий журнал «Пані» (дата виходу – лютий 2007; тираж – 50 тис.) та щомісячний жіночий журнал «Вона» (дата виходу – серпень 2007, тираж – 30 тис.). Тираж «Новинаря» нараховував 15 тис. примірників. Тому журналісти були відверто враженні такою нецивілізованою поведінкою досвідченого видавця. Дехто навіть пожартував, що за 10 з лишком років проживання в Україні в американця відбулася «ментальна асиміляція».

Цікаве також формулювання Сандена про причини закриття проекту: «Журнал українською мовою продавався важко». За його словами, важко було залучити аудиторію через проблеми з розповсюдженням. Нагадаємо, що основним мотивом запуску «Новинаря» було задовольнити потреби саме україномовної аудиторії. Перший номер журналу вийшов 20 серпня 2007 року і на той час був чи не єдиним щотижневим повнокольоровим виданням, що виходив українською мовою. Задля справедливості, варто згадати тижневик «Главред», який позиціонувався в іншій ніші. Очевидно, що за умов практичної відсутності аналогічних видань, «Новинар» знайшов свого читача. Хоча чисельність цільової аудиторії залишається під питанням. Крім того, можна погодитися із твердженням Сандена про проблеми розповсюдження, адже часто відсутність журналу на ятках пояснювалася тим, що «його не купують».

Тобто видавцям «Новинаря» знадобилося менше року, щоб роздивитися безперспективність видання. Журналісти кажуть, що причиною закриття проекту стала його збитковість. Таке формулювання, принаймні, за їхніми словами, звучало в стінах редакції. у той же час іншому проекту KP Media журналу «Корреспондент» (почав виходити 2002 року) знадобилося близько двох років, щоб перейти рубіж неприбутковості. Та й загалом питання прибутковості медіа в Україні залишається відкритим. З чим погоджується багато видавців.

Зважаючи на резонансність події з «Новинарем» «ПіК України» попросив прокоментувати ситуацію українських журналістів. Коментарі друкуватимуться у міру надходження.