
Основу виставки Ecopoint склали екоплакати міжнародного трієнале «4-ий Блок». Учасники з України, Ірану, Кореї, Фінляндії, Китаю, Росії відгукнулись на ініціативу харківської асоціації дизайнерів-графіків «4-й Блок». Результати – на стінах «Я-галереї».
![]() |
Ecopoint – подія не так мистецького, як суспільного життя. Це той випадок, коли художники свідомо відмовились від популярного ще з початку минулого століття гасла «l’art pour l’art» («Мистецтво для мистецтва») та вирішили діяти.
«Ще зовсім нещодавно всі говорили про «озонову діру», як про щось далеке, «десь над Антарктидою», - розповідає засновник «4-го Блоку» художник Олег Векленко, - і вважали небезпеку вельми примарною. Зараз загроза глобального потепління стала значно відчутнішою та реальнішою. Відтак у людства є два шляхи: змінити світогляд на локальному рівні чи залишити все як є й дозволити планеті перетворюватись на «чорну діру»».
![]() |
«4-ий Блок» – назва не випадкова. Це словосполучення стало для світу синонімом найбільшої атомної катастрофи: саме 4-ий енергоблок Чорнобильської АЕС вибухнув у ніч на 26 квітня 1986 року.
Олег Векленко, засновник Асоціації, професор Харківської державної академії дизайну та мистецтв, 1986 року належав до числа ліквідаторів. Отож, його ідея організувати міжнародний фестиваль плаката та графіки «4-й блок» - не просто модна мистецька забаганка.
У теперішній експозиції – як гострі, так і посередні роботи, повторені із давно засвоєного, та доволі неординарні. Всього потроху. Втім, звинувачувати екоплакати у відсутності яскравої новизни – все одно, що пробувати навчити стару собацюру новим фокусам. Адже теми давно відомі, а жанр давно затертий. Знайти тут хоч маленькі проріхи для широкої дизайнерської думки – вже неабиякий подвиг.
![]() |
На найактуальнішу для своєї країни екотему висловився іранець Фатеме Каркехабаді. «How many years to make the oil again?» - запитує він. «Create a blue sky for your children!» - закликає напис на плакаті із зображенням сплетеного на спицях блакитного полотнища із хмарками. Це вже від іншого іранця – Паріса Ташакорі.
А от для фінів найгостріше стоїть питання збереження фауни. «Polluted air heats the climate and effects the coloration of butterflies, ultimately turning them black», - попереджає Луарі Пекка.
Як завжди у таких випадках, на виставці присутньо багато чорного кольору. Чорна земля – на плакаті «Stop Pollution Now!» Ау Так-Шінгт із Гонконгу. Чорна площина – на означення наслідків Чорнобильської катастрофи – у Пан Кіна з Китаю.
![]() |
Сподіватись, що плакати кардинально змінять ставлення рядового українця до довкілля – щонайменше наївно. Тим паче, що покоління, яке вірило плакатному жанру та передбачувано реагувало на агітаційний тон вже перевелось. Залишається сподіватись, що декілька сотень відвідувачів мистецької галереї таки заразяться поширеним тут вірусом екологічної свідомості та зуміють заразити ним інших.
Павло Гудімов і Каша Сальцова – за чисте довкілля
Екопитанням сьогодні переймаються не лише фахівці-екологи, а й відомі люди. Для сучасних українських «зірок» екологія починає ставати справою честі. Альона Вінницька вестиме передачу, присвячену охороні довкілля, Каша Сальцова (вокаліста гурту «Крихітка Цахес») – читатиме еколекції в школах. Крім того, солістка «Крихітки» започаткувала програму «Торба – природі».
«Якщо ви відвідуєте супермаркет у середньому три-чотири рази на тиждень і щоразу купуєте на касі пластиковий кульок, щоби взяти покупки з собою, то протягом року ви приносите додому приблизно 160 пакетів. - Значиться на сайті проекту. - Ми закликаємо вас не брати новий кульок на касі, а користуватись для покупок багаторазовими господарчими торбами або приходити в крамницю з власним пакетом.»
![]() |
Екоторби можна не тільки придбати, а отримати просто так на всіляких імпрезах. Наприклад, на відкритті виставки Ecopoint в арт-центрі Павла Гудімова «Я-галерея». Такий шанс отримали перші п’ятдесят відвідувачів виставки екологічного плакату.
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
фото: Саша Єремєєв

Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.

















