Премія існує з 1981 року і надається авторові за найкращу американську книгу останнього року. Переможця обирає журі з трьох осіб, які спочатку формують список п’яти найкращих творів року, а потім визначають головного лауреата. Грошова винагорода премії становить близько $35 тис.: $15 тис. отримує переможець, а $20 тис. – ділиться порівну між іншими чотирма фіналістами. Церемонія відбувається у Вашингтоні.
Лауреати Нагороди ПЕН/Фолкнер:
1981 – Волтер Ебіш (нар. 1931), «Наскільки це по-німецьки» (Walter Abish, How German Is It)
1982 – Девід Бредлі (нар. 1950), «Інцидент у Ченісвіллі» (David Bradley, The Chaneysville Incident)
1983 – Тобі Олсон (нар. 1937), «Морський пейзаж» (Toby Olson, Seaview)
1984 – Джон Едґар Вайдмен (нар. 1941), «За вами послали вчора» (John Edgar Wideman, Sent for You Yesterday)
1985 – Тобіас Вольф (нар. 1945), «Грабіжник бараків» (Tobias Wolff, The Barracks Thief)
1986 – Пітер Тейлор (1917-1994), «Старий ліс» (Peter Taylor, The Old Forest)
1987 – Річард Вайлі (нар. 1944), «Солдати в бігах» (Richard Wiley, Soldiers in Hiding)
1988 – Т. Кораґіссан Бойл (нар. 1948), «Кінець світу» (T. Coraghessan Boyle, World's End)
1989 – Джеймс Солтер (нар. 1925), «Сутінки» (James Salter, Dusk)
1990 – Е. Л. Доктороу (нар. 1931), «Біллі Бафґейт» (E.L. Doctorow, Billy Bathgate)
1991 – Джон Едґар Вайдмен (нар. 1941), «Філадельфійський вогонь» (John Edgar Wideman, Philadelphia Fire)
1992 – Дон Де Лілло (нар. 1936), «Мао ІІ» (Don DeLillo, Mao II)
1993 – Е. Енні Пру (нар. 1935), «Листівки» (E. Annie Proulx, Postcards)
1994 – Філіп Рот (нар. 1933), «Операція «Шайлок» (Philip Roth, Operation Shylock)
1995 – Девід Ґатерсон (нар. 1956), «Сніг, що падає на кедрові дерева» (David Guterson, Snow Falling on Cedars)
1996 – Річард Форд (нар. 1944), «День незалежності» (Richard Ford, Independence Day)
1997 – Джина Беррио (1926-1999), «Жінки в їхніх ліжках» (Gina Berriault, Women in Their Beds)
1998 – Рафі Забор (нар. 1946), «Ведмідь іде додому» (Rafi Zabor, The Bear Comes Home)
1999 – Майкл Канніґем (нар. 1952), «Години» (Michael Cunningham, The Hours)
2000 – Ха Джін (нар. 1956), «Чекання» (Ha Jin, Waiting)
2001 – Філіп Рот (нар. 1933), «Людська ганьба» (Philip Roth, The Human Stain)
2002 – Енн Петчетт (нар. 1963), «Бельканто» (Ann Patchett, Bel Canto)
2003 – Сабіна Муррей (нар. 1968), «Примхи» (Sabina Murray, The Caprices)
2004 – Джон Апдайк (нар. 1932), «Ранні історії» (John Updike, The Early Stories)
2005 – Ха Джін (нар. 1956), «Сміття війни» (Ha Jin, War Trash)
2006 – Е. Л. Доктороу (нар. 1931), «Марш» (E.L. Doctorow, The March)
2007 – Філіп Рот (нар. 1933), «Обиватель» (Philip Roth, Everyman)
Офіційна Інтернет-сторінка премії: www.penfaulkner.org
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



