Фільм «Дитинства» – спільний проект семи французьких режисерів та молодої продюсерки Лоренс Дартос. Шість короткометражних кіноісторій із життя шести дітей, які згодом стали режисерами, що залишили свій неповторний слід у світовому кінематографі.

Хоча більшість з цих імен маловідомі українцям. Фріц Ланґ, Орсон Уеллс, Жак Таті, Жан Ренуар, Альфред Хічкок, Інґмар Берґман. Можна закластися, що упізнаваними є здебільшого два останні прізвища. Таким чином, компанія-прокатник «Артхаус Трафік» вирішила здійснити лікнеп серед київської публіки. І експеримент вартий того, щоб стати його учасником.

Творці проекту «Дитинства» пішли за схемою Фройда. Якщо певна творча одиниця вважається геніальною, то зародки цієї геніальності слід шукати у конкретній ситуації у глибокому дитинстві.

Якщо Хічкок відомий як батько горора, то в підлітковому віці, коли формується чоловіча натура хлопчика, з ним обов’язково мала статися неприємна ситуація: наприклад, деспотична мати обмежувала пухкенького Альфреда у їжі та не найкращим чином упливала на його статеве дозрівання. «На мою роботу вплинули інтуїція і виховання, такі важливі в житті чоловіків», – скаже якось Хічкок. Саме на таких крилатих фразах, вимовлених режисерами, і базується кожна з історій проекту «Дитинства». Хоча, як стверджує український прокатник, кожна з цих історій – плід режисерської уяви: все могло бути так, а могло і не бути.

Для шведського генія Інґмара Берґмана переломним моментом, на думку режисера Сафі Неббу, стало народження сестри Марґарети. «Коли у мене з’явилася сестричка, я зрозумів, що привілеєм дитинства є свобода від страху і постійне відчуття радості», – цитує вона Берґмана.

У кожній із кінозамальовок автори намагалися відтворити особливу манеру зйомок режисера: так ніби кіно про себе він знімав сам, уже будучи дорослим. Наприклад, як у серії про Хічкока.

Досить контраверсійним виглядає фільм про Жака Таті, класика французької комедії. Таті, чиї фільми змушували кіноглядачів хапатися за животи, у картині про себе показаний «гидким каченям», довгов’язим незграбою, який вибивається із загального плану свої однолітків. Над його неприкаяним блуканням у стінах строгої школи хочеться навіть заплакати.

Жак Таті (у центрі, другий ряд) - довгов’язий незграба в уяві молодих французьких режисерів.

Жак Таті прокрадається коридорами школи.

Рудоголове чудо - Жан Ренуар.

Інґмар Берґман у дитинстві (на другому плані).

Режисера Альфреда Хічкока сформувала деспотична мати.

Фото: arthousetraffic.com