Ім’я режисера цієї картини вам навряд чи багато скаже. А от ім’я виконавця однієї з головних ролей – Домініка Піньйона – має привернути увагу як любителів популярного, так і авторського кіно. Домінік Піньйон – той самий скажений коханець Жозеф з «Амелі», який цілими днями з диктофоном просиджував у кафе і намагався дістати свою колишню пасію. Смішна й жива мармиза актора засвітилася також у фільмі Клода Лелюша «Залізничний роман» (2007), де він, за іронією долі, зіграв «літературного негра».

Домінік Піньйон (ліворуч) у фільмі «Місяць у пляшці».

Чому за іронією? Тому що і «Залізничний роман», і «Місяць у пляшці» - це історії про талановитого письменника, який намагається вирватися із тіні знаменитих авторів, для яких, власне, і пишуться бестселери. Щоправда, у картині, про яку йде мова, Домінік Піньйон передає образ не письменника, а друга письменника, який надихає останнього на створення цікавих сюжетів.

За твердженням прокатників, «Місяць у пляшці» - сюрреалістична комедія по-іспанськи – чим вона і має привабити глядача. Сюрреалістична – це так: адже реальність і вигадка настільки перемішуються в уяві писаки, що непристойно просто якось виправдовують твердження буцімто життя підкидає сюжеті, крутіші за будь-яку вигадку. А от щодо комедії… Швидше це трагікомедія. Та й звужувати сюжет картини до історії про «літературного негра» все рівно, що закцентувати увагу на повновидому місяці, проігнорувавши яскраве мерехтіння зірок.

Як би там не було, але головний герой картини не перспективний письменник Зета (Едуард Сото), а його товариш і власник кафе Rossignol («Соловейко») – Паскаль Росіньйоль. На його пристрасті, коханні і розчаруванні – кафе Rossignol – засновано центральний сюжет картини. Саме там зібралося з десяток персонажів, які формують усю ту строкатість сюру. І кожен з них, як заведено, шукає своє щастя – тобто місяць у пляшці, у даному випадку.

Письменник Зета (ліворуч) - один з головних героїв картини.

Назва картини – синонім нездійсненності мрій. Адже як можна запхати місяць у пляшку? Як можна здійснити неможливе? Виявляється, можна. Тільки не варто силувати, тиснути на обставини. Недарма, якась із світових мудростей стверджує, що варто відпустити ситуацію і вона сама піде вам назустріч.

Дон Хосе легко поміщає місяць у пляшку: просто дивлячись на небесне світило крізь пляшкове скло.

Символом переродження в картині виступає товстун дон Хосе. Песимістичний добряк, одинак, який нікому не потрібен і який панічно боїться смерті. Адже саме це, гадає він, має з ним трапитися, після того, як лікар оголосить Результати Аналізів. Натомість смерть вполювала іншу жертву – його перше кохання Крістіну, яка померла ще 20 років тому. А він того й не знав…

Ситуація змушує чоловіка переосмислити власне життя. І він легко поміщає місяць у пляшку: просто дивлячись на небесне світило крізь пляшкове скло. Віддає накопичені гроші бездомному, що спить на порозі церкви. І – свобода. Його місяць – у його пляшці.

Грохо – новачок у повному метрі – цілком виправдовує покладені на нього очікування. В авансі у нього – відзнаки за короткометражки на «Берлінале» та у премії «Гойя». Тепер ще й картина «Місяць у пляшці», яка крім філософських думок залишає по собі враження від картинки, що нагадує пожовклі афіші кіно чи театру.

Фільм у прокаті в кінотеатрі «Київ» з 14 серпня.

Кадр з фільму «Місяць у пляшці».

Фото: служба інформації МКФ «Молодість»