Назва вистави – не просто результат лінгвістичної гри. «Задунаєць – козак, що знаходиться за порогом своєї рідної землі та прагне повернутись на свій батьківський поріг, повернутися додому. Це найважливіша думка, яку ми хочемо вивести у своїй виставі», – розповів Богдан Бенюк.
Музичний кістяк цієї фантазії залишиться таким як у опері. «Відомі композитори Роман Суржа та Іван Небесний шанобливо поставились до свого колеги Гулака-Артемовського, зробили аранжування професійно, елегантно, з повагою до автора, але зі своїм баченням з високою майстерністю», – підкреслюють автори вистави. У «Задунайці за Порогом» актори самі співатимуть, але арії, порівняно з оперою, переставлять місцями. Текст для драматичної частини належить поетові-пісеннику Петрові Мазі. Із театралами співпрацював сходознавець Ферхад Туранли: саме завдяки йому сцени, що, за сценарієм, відбуваються у Туреччині, звучать турецькою мовою.
Головні ролі дістануться Богданові Бенюку (Карась), Наталці Сумській (Одарка) та Анатолію Хостікоєву (Султан). Компанію їм складуть молоді актори Дарина Мамай, Тарас Постніков, Ігор Рубашкін, а також народний артист України Василь Мазур.
Відштовхуючись від сюжету «Запорожця за Дунаєм», режисери вирішили прояснити незрозумілі моменти опери та дещо її осучаснити. «Ми б дуже хотіли, щоб проглянувши нашу виставу глядач зацікавився історією та захотів перечитати підручники з історії і глянути на неї під новим кутом зору», – поділився Богдан Бенюк.
«Коли ми проглядали оперу, нас зацікавило, яким чином українець Карась міг пити горілку із султаном – для цього вони мусили розуміти одне одного, – поділився Анатолій Хостікоєв. – І ось тоді ми подумали, що турецький султан міг цілком бути нащадком Роксолани, а отже знати українську мову, пісні, міг і чарку перехилити», – підхопив Богдан Бенюк.
«ПіК України»

Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



