10 лютого 1895 р. (за іншими даними, 12 лютого 1986 р.) – у сім’ї архикнязя (ерцгерцога) Карла-Стефана Австрійського та Марії-Терезії Австрійської-Тосканської народжується шоста дитина – Вільгельм Габсбург.
1905-1912 рр. – Вільгельм навчається у Віденському реальному училищі.
1907 р. – Карл-Стефан з усією сім’єю переїжджає до м.Живець (Західна Галичина, Польща).
1913 р. – Вільгельм Габсбург розпочинає навчання у військовій академії у Вінер-Нойштадті (Австрія).
18 серпня 1914 р. (інші дані – лютий 1915 р.) – Вільгельм завершує навчання й призначається до 13-го уланського полку австрійської армії, який складався переважно із українців.
осінь 1917 р. – перший офіційний виступ Вільгельма в українській справі: від імені цісарської родини Габсбургів він зустрічав та вітав у Львові греко-католицького митрополита Андрея Шептицького із московського заслання.
квітень 1918 р. – як керівник групи «Архікнязя Вільгельма» перебирає командування над Українськими Січовими Стрільцями.
грудень 1918 р. – після повалення режиму Скоропадського в званні полковника УНР і під іменем «Василь Вишиваний» став співпрацювати із Директорією.
вересень 1919 р. – призначений головою відділу закордонних зв’язків Головного Управління Генерального Штабу УНР
квітень 1920 р. – після укладення Петлюрою Варшавської угоди з Польщею йде у відставку і через Румунію перебирається до Чехословаччини.
9 січня 1921р. – у Відні публікує антипольську статтю, яка призведе до розриву із родиною та конфліктом із частиною українського політикуму.
1921 р. – у Відні створюється Українське національне вільнокозацьке товариство, яке обирає головою управи Вільгельма Габсбурга-Василя Вишиваного.
19 грудня 1921 р. – у газеті «Соборна Україна» Василь Вишиваний заперечив свої претензії на верховну владу в Україні.
1921 р. – у світ виходить збірка віршів Василя Вишиваного українською мовою «Минають дні».
1920-1930 рр. – Вільгельм Габсбург відходить від політичної діяльності й займається ріелтерською діяльністю в Іспанії, Франції та Великобританії.
1936 р. – повертається до Відня, а після аншлюсу Австрії й відмови співпрацювати із нацистами потрапляє на облік гестапо.
26 серпня 1947 р. – арештований у Відні радянською секретною службою СМЕРШ, перебуває в Карлс-Баденській в’язниці.
листопад 1947 р. – переправлений до Лук’янівської в’язниці Києва.
25 травня 1948 р. – Вільгельма Габсбурга засуджують до 25 років таборів особливого режиму.
18 серпня 1948 р. – Вільгельм Габсбург-Василь Вишиваний помирає від туберкульозу у тюремній лікарні Києва.
16 січня 1989 р. – комісією по реабілітації незаконно засуджених в СРСР справу Вільгельма Габсбурга переглянуто, а його особу посмертно реабілітовано.
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
Степан Процюк, спеціально для «ПіК України»
Культ молодості
Він присутній у нашому житті кожноденно. Усміхнені юні обличчя з рекламних біґбордів, не спотворені ні зморшками, ні одухотвореністю. Такі собі гермафродитні гурії, дівчата-унісекс. Звісно, реклама буває різною – і унісекс може змінюватися різними відтінками еротичності. Проте у кожному випадку існує те, що я називаю культом, експлуатацією чи навіть расизмом молодості. Мовляв, ось юні обличчя, юні господарі держави, юні творці бізнесу і мистецтва – вклоняйтеся їм і шануйте!
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.
