На музичному небокраї планети Земля є мало поп-зірок рівня Мадонни. The Beatles, Rolling Stones, ABBA, Queen, Depeche Mode, U2, Майкл Джексон ну, і вічно живий, але при цьому мертвий Елвіс. Хоча, якщо поглянути на низку цих виконавців уважніше, то можна спостерегти одну річ – Мадонна нічого не зробила власне в музиці. У неї завжди були чудові продажі альбомів – але ані один з них не повів музику по новому шляху. У неї величезна кількість хітів – але майже жоден з них не залишився у пам’яті народу як вічна пісня.

Просто Мадонна бере іншим. Вона завжди знаходиться на вістрі музичної моди. Таке враження, що її свідомість прямим каналом підключена до ноосфери і пані Мадонна Луїза-Вероніка Чікконе-Річі на льоту ловить ті музичні ідеї та віяння, які захоплять світ через рік-два. При цьому вона нічого не створює свого – вона просто виловлює в океані світової музики справжні алмази, які після старанної огранки перетворюються на коштовні діаманти.

Багато молодих музикантів після виходу чергової платівки Мадонни намагаються їй наслідувати – але ця дорога веде в нікуди. Рік-два популярності, а потім Мадонна знову змінює напрямок і йде в іншу сторону. Хто встигає підлаштовуватись – тому щастя. Ні – так ні. 

У 1998 році на MTV Europe Music Awards Мадонна отримала нагороду як краща виконавиця.

1983 – початок: перший альбом і перший топ-сингл

А все починалось в тепер уже далекому 1983-му році з альбому Madonna. І з нью-йоркського ді-джея і продюсера Марка Камінса. Він в той час крутився в центрі американської музичної індустрії й добре знав, яку музику хочуть чути на танцювальних майданчиках. Камінс почав працювати з Мадонною ще наприкінці 1982-го, а до літа 1983-го в танцювальних чартах – разом з новим синглом Holiday – вже було три нових хіта. Динамічна й епатажна суміш сінті-попу та дрібки детройтського техно, замішана на класичній диско-основі приносила гарні результати: Мадонна стала на свій шлях до слави.

Через півроку дебютний альбом Чікконе досяг ТОП 10 рейтингу Billboard 200. Ну а пісні з платівки вибуховою хвилею розкидали на всі боки все нові й нові сингли. А паралельно готувався новий студійний лонг-плей. У цей час мінялась і сама музика, з’являлись нові модні течії, і Мадонна вирішила змінити свого продюсера. Камінс зник в нетрях Великого Яблука, натомість продюсуванням зайнявся Найлс Роджерс. У результаті сингл Like A Virgin став першим №1 у її кар’єрі, протримавшись на вершині Billboard Hot 100 шість тижнів. З цього моменту в лідерах американського рейтингу перебуватиме аж 11 наступних синглів Мадонни – так почалась її тріумфальна хода по світу.

Мадонна добре розуміла, що її успіх у тому, щоб диктувати свій власний музичний стиль. Під чутливим контролем продюсера вона намагалась прививати поп-музиці нові віяння, експериментуючи зі звучанням та ефектами.

1989: платівка Like A Prayer – «поп-музика, яка вперше наблизилась упритул до мистецтва»

У 1986-му році Мадонна почала тісно працювати з Патріком Леонардом. Ця людина стала справжнім подарунком на її життєвому шляху, адже саме він написав кращі хіти співачки у другій половині 1980-х. Амбіційніший і складніший композиційно альбом 1986-го True Blue був захоплено сприйнятий не тільки публікою, яка вже тоді обожнювала Мадж, а й критиками. Ідеалізований, вилизаний танцювальний поп почав частково використовувати рокові ритми, що тільки додавало Мадонні іміджу скандальної поганої дівчинки.

А далі був 1989 рік і платівка Like A Prayer – найсерйозніша і найцілісніша робота Мадонни, яка демонструвала гармонійне поєднання року, танцювальної музики, попу, соулу та елементів фанку. Працював над альбомом усе той же Патрік Леонард у парі з автором і продюсером Стівеном Бреєм. Їм і вдалось створити платівку, котру журнал Rolling Stone назвав «поп-музикою, яка вперше наблизилась упритул до мистецтва».

І знову тури, стадіони і шалена популярність. Життя Мадонни ніколи не відзначалось повільністю чи спокоєм – співачка завжди жила бурхливо, міняла коханців й дивувала, жахала, зваблювала і захоплювала.

1992-го року новий альбом, демонстративно названий Erotica, став у Сполучених Штатах двічі платиновим, потрапив на другий рядок Billboard 200, а його композиції буквально порвали на шматки танцювальні чарти, підкоривши клубну аудиторію. Музика та тексти стали відвертішими. Мадонна била фанатам прямо в лоба своїми відвертими секс-зізнаннями та описами еротичних фантазій. Мистецтвознавці та критики почали називати новий імідж співачки брудним та розпусним, а ось публіка навпаки була заінтригована та змітала платівки з прилавків.

Початок 1990-х був переломним періодом. Пост-панкові й трішки недолугі 1980-ті вже забувались, а нові сучасні цінності ще тільки доходили до мізків просунутих членів суспільства. Мадонна теж розуміла, що її вибрики уже декому приїлись, і треба змінювати платівку.

В 1994-му році, коли ще бушувала критика навколо Мадонни-збоченки і символу сексуального безкультур’я, вона видає спокійний і розмірений лонгплей Bedtime Stories. У ньому, за її словами, вона зуміла поєднати «поп, R&B, хіп-хоп і Мадонну». Преса і меломани ще не відійшли від Erotica, тому сприйняли реліз дуже мляво. Однак це не завадило йому стати третім найпопулярнішим альбомом в США, а пісня Take A Bow взагалі сім тижнів підряд не сходила з вершини Billboards Hot 100. Зрештою, з цим альбомом пов’язана й перша невдача співачки: пісня Bedtime Stories, написана для Мадонни ісландською інопланетянкою Бйорк, взагалі не потрапила до чартів.

Під час туру Re-Invention, Лісабон, 2004 р.

1998: повернення Мадонни після Евіти

До виходу нової платівки залишалося чотири довгих роки. За цей час Мадонна встигла заявити про себе в екранізації мюзикла Ендрю Ллойд Веббера «Евіта», де вона блискуче зіграла і «відспівала» роль Евіти Перон – громадської активістки і дружини аргентинського президента Хуана Перона.

Весь цей час співачка та її продюсери, в тому числі всюдисущий Патрік Леонард, готували тріумфальне повернення Мадонни у світ сучасної танцювальної музики. Чотири роки вони сиділи на студії Maverick, що належить самій співачці, та експериментували зі звучанням. У результаті світ почув сьомий студійний альбом Мадонни – Ray Of Light. Альтернатива, електроніка, техно, ембіент і новомодні танцювальні мотиви. Творча команда видала на-гора платівку, яка відображала всі бажання та сподівання тогочасної аудиторії. Критика назвала альбом «шедевром 1990-х», а сама Мадонна прибрала до рук три нагороди Grammy, зокрема за «Кращий танцювальний альбом».

Далі були Music 2000-го і American Life 2003-го. Чергові свідчення вселенської домінанти Мадонни і все того ж чіткого розуміння сучасних тенденцій. До роботи над платівками співачка залучила Мірве Ахмадзая, лідера дуже популярної на той час французької школи прогресивної електронної музики. Саме завдяки його генію нові альбоми не тільки укріпили й без того піднебесний статус співачки, але й в черговий раз продемонстрували, що Мадонна знає, куди прямуватиме течія сучасної культури. Більше того, цю саму течію вона намагалась направляти і використовувати кожну її хвилю. Результат бачимо самі.

Мадонна разом із старшою донькою Лурдес на прем'єрі «Гаррі Поттер и Кубок Вогню».

2008: у 50 – вона все ще Hard Candy

Наступна платівка з’явилася через два роки. І якщо в альбомі 2003-го American Life Мадонна співала про політику та розповідала про свої переконання, то в Confessions On A Dancefloor (2005) вона підняла тему релігії та свого новомодного захоплення – Кабали (давньоєврейського магічного вчення).

У той самий час вона відійшла від гостросоціальних проблем, створивши веселий танцювальний альбом, який приємно слухати на вечірках або просто після напруженого робочого дня. Сама Мадонна заявляла, що вона хотіла записати платівку, на якій не було би балад. Усі пісні, в результаті, перетікають із одної в одну, наче це цілісний ді-джейський сет. Ну а одним із продюсерів релізу виступив все той же містер Мірве, який разом із ще одним продюсером Стюартом Прайсом чітко підказував королеві поп-музики як і що слід робити для того, щоб продати черговий мільйон своїх записів.

Ну і останньою знаковою датою в календарі життя Мадонни стало 25 квітня 2008-го, коли вона видала свій останній, одинадцятий, альбом Hard Candy – справжню хіп-хоп/урбан поп бомбу, засновану на старих добрих традиціях данс-попу. На ранніх етапах альбом продюсував Стюарт Прайс, а потім за справу взявся один із наймодніших і трендових музичних діячів сьогодення Timbaland, який одразу перетворив звучання на справжнє свято стильного R&B. У записі також взяли участь такі «монстри» як Джастін Тімберлейк та Фаррел Вільямс. У принципі, це й не дивно, адже Timbaland не міг не затягнути до студії своїх улюбленців, особливо молодого сера Джастіна, з яким «бабуся» Мадонна так гарно гоцає на сцені під час свого Sticky And Sweet Tour.

Дійсно, невгамовна. Адже як зізналася співачка, незважаючи на тур, вона встигла потрапити до студії та почати роботу над новою платівкою. Безперечно, вона знову вхопить чергову хвилю стилю та дбайливо переправить її до вух вдячних слухачів. Бо Мадонна знає, що вона робить. Бо вона справжня material girl.

Рим. Серпень 2006 р.

В Амстердамі під час Confessions Tour, 2006 р.

Виступ у Москві, вересень 2006 р.

Рим. Серпень 2006 р.

У 2007 році кабалістка Мадонна відвідала Ізраїль і зустрілася із президентом країни Шимоном Пересом.

Мадонна, Іггі Поп (зліва) та Джастін Тімберлейк (справа), 2007 р.

Разом із чоловіком британським режисером Гаєм Річі в Каннах цьогорріч.

Цього літа Мадонна презунтувала свій документальний фільм «Я є, тому що ми є» (I Am Because We Are) - про малавійських сиріт. З режисером Майклом Муром.

Фото: ЕРА