• Юля знову роздасть
    по тищі?   :
  • СБУ ВЗЯЛА НА ХАБАРІ КРУПНОГО ЧИНОВНИКА МВС   :
  • БЮТ НА ХАРКІВЩИНІ АПРОБУЄ «ПРАЙМЕРИЗ»   :
  • ЮЩЕНКО ОБІЦЯЄ НЕ ДОПУСТИТИ РЕВІЗІЇ КОНСТИТУЦІЇ   :
  • УКРАЇНЦІ ВЖЕ НЕ ДОВІРЯЮТЬ ВЛАДІ І ЗМІ  :
  • У Литвина передбачають новий указ про перевибори   :
  • ПУТІН ПОГРОЖУЄ ПРИКРУТИТИ ГАЗОВИЙ КРАН УКРАЇНІ   :
  • Алла Пугачова не пускає МакSім на «Пісню року»   :
  • Ющенко доручив Тимошенко укласти меморандум з фармацевтами   :
  • Ющенко «віч-на-віч» зустрівся з Рахмоном (ФОТО)  :
  • Андрій Шевченко нарешті забив за «Мілан» (ФОТО)  :
  • БЮТ ВЖЕ НЕ ВІРИТЬ В КОАЛІЦІЮ БЕЗ ПР  :
  • Гриценко впевнений у своїй перемозі на виборах президента   :
  • УКРАЇНЦІ МАСОВО СКУПОВУЮТЬ ВАЛЮТУ  :
  • Ющенко зупинив обмеження націнок на ліки   :
  • Пікетники обіцяють продовжити блокувати українсько-польський кордон   :
  • У Польщі впевнені, що в Україні з ПДЧ зробили фетиш  :
  • Тимошенко склала графік чергувань на Новий рік   :
  • НАЦБАНК ПЕРЕХОДИТЬ У КОНТРАТАКУ   :
  • Біля берегів Ємену знайдені тіла 24 нелегалів
  •  
 
 
АВТОРСЬКА КОЛОНКА
 
Українські сліди у Росії
19 серпня 2008, 11:14
Олексій Голобуцький
Легко працювати в Росії політтехнологам – аби триматися загального «струменя» народної свідомості. Необхідні наразі стереотипи сіяти – жодному мічурінцеві й не снилася така сприйнятливість ґрунту.
Тільки й клопоту, що у радянських колгоспників – якось справлятися з ударним урожаєм, а то й рідну державу знесе.

Зрештою, це політикам за штатом належиться на повсюдно запевняти, що непорозуміння у нас виключно з «російською владою» або навіть «окремими її представниками», з «російською вояччиною» тощо. А взагалі ж Росію й Україну завжди об'єднуватимуть дружба між народами, взаєморозуміння, братерські відносини та інші виключно позитивні моменти.

Насправді це навіть не ілюзія – бо мати її нема кому й нема чому. Є кумедні односторонні «телячі ніжності» окремих навіть не соціальних груп – індивідуумів, загублених у ностальгії за часами, коли життя було нехитре й зрозуміле, що не краяло необмеженим вибором й необмеженою ж відповідальністю за останній. Причому дислокуються ці зворушливі типи виключно по цей бік кордону. По той бік такі самі «ностальжісти» дуже зайняті оспівуванням світлого завтра своєї могутньої держави, що «встає з колін». Політики з будь-якою – європейською, прагматичною, державницькою, братською, радянською – риторикою геть усі чудово усвідомлюють плотоїдні реалії.

Українець у Росії легко зісковзнув в «образ ворога», а зараз ще й гіпотетичного супротивника у військовій стратегії держави і в сприйнятті населення. Тому-бо що спочатку був і так однією ногою там – ворогом «прогресивної радянської російської культури» завжди був «бандерівець». І «кулак» у Нечорнозем’ї якось невиразно уявлявся – здебільшого «куркуль» на жирних «південноросійських» чорноземах. «Буржуазний націоналіст» якось сам собою малювався здоровій уяві обивателя у вишиванці – ну не в «касаваротачке» ж, їй-право! Та й «сіоністська змова» звила кубло в розсаднику «жидомасонства» – у Одесі, Києві, Вінниці, Бердичеві...

Отже джерело бід Росії-матінки століттями успішно локалізувався саме тут, у химернім краї, що невідомо якими хитрощами й каверзами зайняв на карті те ж саме місце, що й «Русь першопочаткова», «колиска слов'янства», «життєдайний ключ одвічного православ'я» і т. ін.

Та вони нас по житті ненавидіти мають: усі чесноти світу й людської цивілізації – «у землі російській і великому народі її», а нібито законне історичне коріння нахабно поповзло кудись вниз і вліво по карті! Та ще й прихистило на собі колонію самовпевнених паразитів – нічим їх не проймеш!

Саме на цей ґрунт, любовно угноєний продуктами життєдіяльності півтора десятків поколінь «великих росіян», і впали зерна оновленої державної пропаганди. І хто здивується, що звідти вмить пробилися практично баобаби нових забобонів!

З іншого боку, це приголомшливий привід зміцнювати національну гордість. Просто замилуватися можна, наскільки могутній, хитромудрий, далекоглядний ми народ! Найстрашніша в світі нація, не беручи до уваги Ізраїлю – а може й страшніша, тому що ближча, у самому підчерев’ї влаштувалися. Ось ми-бо й виступаємо організаторами всіх ворогів Росії, вигадуючи, готуючи й реалізовуючи нелюдсько жахливі плани.

Так, версія, що найшвидше набирає популярність і що обростає «неспростовними фактами й документальними свідченнями», щодо того, хто ж головний агресор у «грузино-осетинському конфлікті» (дотримуйтесь точності термінів – у жодному разі не в «російсько-грузинській війні»!) – певна річ, Україна. Починалося все з безневинних «постачань озброєння». Далі додалися «бандерівські батальйони смерті», криваві найманці з «надто слов'янськими обличчями» (ага, тепер ясна морфологічна різниця: росіяни – це ті, хто «не дуже слов'янській зовнішності», українці – «надто», навіть тут ми виявили суто хохляцьку жадібність!). А ще – українські ж усюдисущі військові інструктори, насправді шпигуни й диверсанти, які гасають незаконно грузинськими, а споконвічно російськими землями з найпідлішою метою, поки що невідомою російським людям (але ті її неодмінно розкриють).

Пречудова версія – Грузія в цій війні взагалі ні при чому! Уже з прізвищами, явками, датами доведено: те непотребство, яке видали наївній і щиросердій Росії-матінці за грузино-осетинський конфлікт, щоб вона потрапила на гачок прохань про захист «російськомовного населення», яке до того ж і «російські громадяни» за паспортами, так от, усе це – давно й ретельно продумана агресія України, Ізраїлю і США!

А саме – українська зовнішня розвідка, ізраїльські військові фахівці й американські безпринципні політтехнологи розробили, забезпечили матеріальну базу і здійснили цю немислиму провокацію проти Росії та її народу. Справдилися щонайгірші побоювання щирого й відвертого «старшого брата» – росіяни, певна річ, завжди підозрювали, що з цією хохляцькою «самостійністю» щось нечисто, але щоб до такої міри...

Між іншим, як казав Жванецький, «багато хто вірить». Ті, хто не вірить – щось точно знають. Або навіть самі бачили.

Усе-таки з якою дивовижною легкістю котиться, не зустрічаючи перешкод, хвиля відпливу «дружніх відчуттів»: неначе вони справді були штучно кимось нав'язані – теж, мабуть, жидомасонами на шкоду Росії-матінці. Не встигають освіжати дані опитувань – ті, хто ще вчора прагнув дотримувати благопристойність, анонімно ставлячи галочку напроти України в графі «дружня держава», сьогодні вже відверто, з паспортними даними і місцем роботи заявляє, що Україна – серед найперших потенційних супротивників.

Власне, цілком очікуваним наступним кроком в інтерпретації подій в Грузії повинне стати співчуття грузинському народу, безневинно постраждалому від агресора-України. Михаїл Саакашвілі – безпардонний ставленик Києва. Цхинвал атакували українці, і при цьому не сильно і маскувалися. І взагалі – до чого тут контроль над нафтопроводом «Баку-Тбіліси-Джейхан», якщо за завдання слугувало виманити Чорноморський флот РФ із Севастополя, щоб більше його туди не пускати, та ще й загребти мільярди в рік за оренду інфраструктури, що залишилася.

Отже за всіх обов'язкових дипломатичних екзерсисів представникам української держави, коли розроблятимуть стратегію і тактику роботи з Росією, слід пам'ятати – Україна для них ворог. Загарбник і злодій на рівні підсвідомості навіть у найбільш просунутих представників «російського менталітету», носіїв «російської духовності». Нам цього не змінити – отже, треба вчитися вибивати вигоду для України навіть у таких екстремальних умовах.

P.S. Хоча, певна річ, культурний шок від усвідомлення непривабливої реальності той іще – ми, напевно, завжди дуже серйозно сприймали слова про «братній народ» і «колиску слов'янства». Модести колерови і всілякі лужкови із затуліними – ще нічого. А от активне залучення до процесу Юрія Шевчука... Це вже якось зовсім... Удар під дих просто. У «підчерев’я»...

Олексій Голобуцький
Заступник директора Агентства моделювання ситуацій
 
Коментарі(0)
Ім'я
Текст коментаря
Введіть символи, зображені на малюнку
Якщо ви не бачите малюнка з контрольними символами, це означає, що у вашому браузері відключно підтримку графіки. Увімкнить її та перезавантажте сторінку.
 
АВТОРСЬКА КОЛОНКА

Татьяна Сорокина

02.12.2008 15:11:00
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!
450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
 

Діана Дуцик, «ПіК України»

dutsyk@pik.org.ua
01.12.2008 9:00:00
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
 

Володимир Чистилін, Харків, спеціально для «ПіК України»

21.11.2008 9:00:00
Онтологія зради
Красиве було гасло «Не зрадь Майдан». Але цікаво, хтось ще пам'ятає, що нинішні «регіонали» Геннадій Кернес і Інна Богословська виступали зі сцени харківського «помаранчевого» Майдану, а нинішні соратники Президента - глава РНБО Раїса Богатирьова і її перший заступник Степан Гавриш у цей момент з біло-блакитними шарфами проголошували сепаратистські гасла.
 
 
Сюрприз без кіндера
Анджеліна Потороча, шеф-кухар «ПіК»
Президентові піднесли передноворічний сюрприз. Його кіндера відправили у відставку – і без його відома. «Це класика дворових переворотів» – кивав Яценюк на те, що Ющенко в цей час був у Варшаві. Таки та-а-а-к. Балога постарався на славу.
 
 
НОВИНИ
 
04 грудня 2008
 
 
БЛОГИ
02 грудня 2008
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.