
Габріель Шанель народилася 19 серпня 1883 року в провінційному містечку Сомюре (Франція). Коли їй було 12 років, її мати померла, і батько відіслав дівчинку до монастирського притулку. Черниці і навчили її тримати в руках нитку й голку.
З 18 років Шанель працювала в магазині одягу, а у вільний час співала в кафешантані Ротонда. За легендою, одна з пісень присвячувалася собачці Ко-ко, що загубилася на паризькому бульварі, після якої інакше як Коко ніхто дівчину не називав. Причому, в кафешантані Шанель знайшла не тільки своє друге миле ім'я, а й багатого коханця, офіцера Етьена Бальсана. Частину його капіталів вона тут же вклала в капелюшну майстерню. Другий коханець допоміг їй відкрити свій модний салон.
Справжня популярність прийшла до Коко Шанель після першої світової війни, коли Європа прагнула скоріше забути лихоліття й зажити веселим і відчайдушним життям.
У цій обстановці створені Коко Шанель моделі, одяг, на перший погляд простий і нехитрий, швидко підкорив душі тисяч жінок не тільки у Франції, а й по всьому світу.
Винайдена нею комбінація – кардіган з прямою спідницею – стала квінтесенцією класичного стилю.
Ще одне творіння Коко Шанель – маленька чорна сукня, яка пережила модельєрку, і житиме ще багато років разом з іншими її відкриттями – брюками-джерсе, туфлями-човниками і біжутерією. І, певна річ, духами, особливе місце серед яких займають Шанель No 5.
Духи Шанель No 5 було запущено 5 травня 1921 року, і відтоді є найбільш продаваними в світі.
Мадемуазель Шанель була не тільки законодавцем мод, а й відомим меценатом.
Шанель одна з перших протегувала тоді ще нікому не відомому художнику Пабло Пікассо, з яким згодом спільно працювала над костюмами для постановок Антігони, Орфея й Короля Едіпа.
Коко Шанель померла 10 січня 1971 року (вона мала на той час 88 років) у паризькому готелі Рітц, де мешкала останніми роками. Її називали «імператрицею моди», «жінкою, розпорядження якої мали силу закону далеко за межами Франції».
Джерело: «Корреспондент»

Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



