Віддавна людство, щоб увічнити своїх героїв ставило їм пам'ятники. Мистецтво скульптури сягнуло класичного апогею в елліністичному світі. Зразки, які створювали грецькі, сірійські, єгипетські майстри на довгий час визначили сюжети цього виду мистецтва. Згодом християнський світ розвинув і доповнив доробок античних майстрів новими оригінальними сюжетами.

Здавалося, скульптура застигла остаточною догмою. Нічого нового вже вигадати неможливо. Герої, королі, святі, хто гордо, хто покірливо, хто на коні, хто на колінах, підносилися на площах міст. Але, як відомо, для людини немає нічого неможливого, і для художників зокрема. Літературні персонажі дедалі більше стали вабити гострий погляд скульпторів.

Сумна Русалонька в Копенгагені

23 серпня 1913 року в Копенгагені з'явився не зовсім звичайний пам'ятник. Тобто формою пам'ятник – ніби-то як усі інші. Але незвичність його полягала в іншому. Скульптуру було поставлено Русалоньці – героїні казки Ганса Крістіана Андерсена.

фото: venividi.ru

Бронзову Русалоньку створив данський скульптор Едвард Еріксен на замовлення знаного пивовара й мецената Карла Якобсена. Моделлю для статуї стала дружина скульптора балерина Королівського театру опери й балету. Того-таки 1913 року замовник скульптури Карл Якобсен подарував Русалоньку місту. Тепер данську столицю без Русалочки, яка сумовито дивиться в морську далечінь, годі уявити. Так символ жорстокості земної любові й жертвенности став символом Копенгагена.

фото: venividi.ru

У 1964 році невідомі варвари обезголовили Русалочку. Жителі данської столиці, і не тільки вони, були шоковані цією звісткою. Як виявилось, скоїти злочин вандалам було не складно. Пам'ятник ніколи не охоронявся і вночі не його не освітлювали.

фото: yaplakal.com

На щастя, знайшлася стара гіпсова форма Русалочки, за нею і відновили пам'ятник. Після неприємного інциденту, скульптуру, з настанням сутінків, почали освітлювати прожектори й охороняти наряди поліції. Але й це не допомогло. Через 20 років, в 1984 році багатостраждальну Русалоньку знов спіткало лихо: їй відрізували праву руку. Цього разу хулігани з'явилися в поліцію самі. Ними виявилися двоє молодих хлопців, які, підвипивши, вирішили розвіяти нудьгу у такий варварський спосіб.

Але і на цьому пригоди андерсонівської героїні не закінчилися. Їй іще раз відпилювали голову в 1990 і 1998 роки. Крім того, «жартівники» не раз обливали її фарбою, і навіть одягали в мусульманську сукню й хіджаб.

фото: yaplakal.com

фото: yaplakal.com

Не так давно, 2 липня 2008, вандали добралися і до тата Русалочки—осквернивши могилу самого Ганса Крістіана Андерсена. Невідомі змалювали аерозольною фарбою надгробний пам'ятник на могилі письменника. Виготовлений з пісковику, пам'ятник відновленню не підлягає.

Білий Бім Чорне Вухо

У Російському місті Воронеж у 1998 році, було встановлений пам'ятник ще одному літературному героєві, який також є символом любові і відданості. Це собака на прізвисько Білий Бім Чорне Вухо.

фото: autotravel.ru

Книгу з однойменною назвою написав Гаврило Троєпольський у 1971 році, й вона майже відразу здобула цілком заслужений міжнародний успіх. Повість про відданість й людську жорстокість входить в обов'язкову програму американських коледжів. Ще в Радянському Союзі за книгою було поставлено фільм, що мав величезний успіх. Тому пам'ятник Бімові, встановлений у Воронежі біля входу до театру ляльок, цілком заслужена нагорода цьому літературному персонажеві. Авторами пам'ятника є скульптори Ельза Пак та Іван Дікунов. У скульптури немає п'єдесталу. Собака сидить на задніх лапах, начебто очікуючи господаря. Дітвора постійно гладить і серйозно розмовляє з Бімом, немов він живий. Але й тут знаходяться люди з обмеженими розумовими здібностями, які постійно відпилюють Біму вухо.

Ларіосик повернувся до Житомира

Герой романа Михайла Опанасовича Булгакова «Біла Гвардія», Ларіосик (Іларіон Іларіоновіч Суржинський), увічнений в своєму рідному місті Житомирі. Саме звідти він добирався до Турбінних два тижні, небезпечними, ненадійних дорогами громадянської війни.

фото: zhitomir.info

Ларіосик застиг саме в тій позі, у якій з'явився перед приголомшеними Турбінними, а саме з канарком у клітці, валізою і зворушливим листом від його мами до Олени Турбіної. Автором цієї скульптури став київський скульптор Юліан Осташев. Розгублений і зніяковілий Іларіон Суржинський стоїть в історичному центрі Житомира, на вулиці Київською, де до революції був будинок губернатора.

Сантехнік у Бердянську

Яскравих літературних героїв які були б уродженцями Бердянська на жаль немає. Тому в цьому місті вирішили встановити пам'ятник героєві анекдотів, а саме сантехніку. Мужик, з яскравою пост-запійною зовнішністю виповзає з каналізаційного люка, у руці у нього розвідний ключ, на грудях –традиційний тільник. Перехожі часто жаліють працівника комунальної сфери і дають йому закурити. Унаслідок чого скульптура набуває колоритнішого вигляду.

фото: photoukraine.com

Втім, подібні пам'ятники є і в Евпаторії, і в Омську, і в Чебоксарах, Братиславі, і навіть у Брюсселі.

Красноярськ. фото: newtehnolog.ru

Омськ. фото: newtehnolog.ru

Євпаторія. фото: newtehnolog.ru

Чебоксари. фото: newtehnolog.ru

Брюссель. фото: newtehnolog.ru

Брюссель. фото: newtehnolog.ru

Нині турист може легко натрапити на найдивовижніші пам'ятники у будь-якій точці земної кулі. Наприклад, кореспондентові «ПіК України» вдалося сфотографувати в Алма-Аті пам'ятник губам.