Сценарій виборов у 2003 році першу премію у конкурсі сценаріїв «Коронація слова». А одноіменна повість вийшла – у 2008 році. До речі, нещодавно пройшла її презентація в Тернополі, яку провело видавництво «Джура». У цьому проглядається навіть певний символізм. Бо Олексій Росич (справжнє прізвище – Андрієнко) родом із Донецька. І поки політики ділять країну навпіл, тернопільське видавництво видає донецького автора. Що їх об’єднує, запитаєте ви? Саме життя – «життя всупереч обставинам і реаліям… життя, як остання справжня цінність нашого суспільства», як написав Дмитро Стус у своїх заувагах до тексту.

Володимир Войтенко, головний редактор уже закритого нині журналу «КINO-КОЛО», назвав прозу Росича «літературним варварством», яке водночас і захоплює, і дивує, і обурює, і навіть викликає іронічну посмішку. Це справді так. Я не люблю читати тексти, в яких багато матюків. Але у Росича – і матюки не матюки. Бо вони, ще раз повторюся, - саме життя.

Вовка, Вітька, Романич, Зоолог, Андрюха – прості шахтарі. І коли читаєш про їхнє життя-буття, здається, наче вони тут, поряд з тобою, а не на сторінках повісті «Останній забій». Бо хіба в житті не буває так, що шахтарі спеціально влаштовують завали в шахті й гинуть, аби потім їхні родини отримали компенсації і могли влаштувати так-сяк своє життя? Буває. Запитайте у самих шахтарів. За пляшкою міцної вони з вами обов’язково заговорять - мовою Росича… І розкажуть про смерть, про життя, про сльози, про зраду, про вірність. Про все-все… І тоді не матиме жодного значення, чи та мова літературна. Бо сприйматиметься вона не на рівні слів, а на рівні відчуттів і переживань.

А «Останній забій» треба просто почитати. Його неможливо переказувати.

Про автора:

Олексій Росич (Андрієнко) народився 1975 року в Донецьку. 1992 року закінчив медичне училище. Від 1992 до 1996 навчався у КДІТМ за фахом актор театру і кіно. Згодом — актор Київського театру імени Лесі Українки, журналіст газети «Український футбол». Навчався на факультеті кіно і телебачення КДІТМ ім. Івана Карпенка-Карого за фахом режисер-документаліст (майстерня Олександра Коваля). Його ігрова курсова стрічка «Тато» виборола у квітні 2003 року Ґран-прі на XIV фестивалі студентських фільмів «Пролог» (Київ). На тому ж фестивалі інший сценарій Олексія Росича — «Очікувана злива» — отримав приз журі як найкращий сценарій короткометражного фільму, а також приз KINO-КОЛА.