Свого часу у Києві охоче організовували паради міського значення. Про них відомо з початку ХІХ століття, але зрозуміло, що такі дійства сягають і більш давніх часів. Приміром, коли, зійшовши у 1801 році на престол, російський цар Олександр І дарував Києву грамоту про підтвердження магдебурзького права (міської автономії, яку Київ отримав ще в 1494-му), ця подія широко відзначалась в місті. Міська міліція пройшла тоді вулицями Києва урочистим маршем. Грамоту від Олександра І доставили з магістратури до церкви Богородиці Пирогощої – дуже популярного і улюбленого киянами храму на Подолі. Процесію супроводжували київські міщани, які залюбки записувались у міліцію. Служба у ній була почесним привілеєм – „міліціянти” мали свої регалії, свою форму та своє озброєння і навіть декілька невеликих гармат. Магістратська кіннота тоді називалась „Товариство золотої корогви”, у вершників були свої мундири зеленого сукна з золотим шиттям. А гарматами опікувався міський цех цилюрників, їхні обов’язки полягали у догляді за цією зброєю. Отак, з усією пишнотою, з шаблями та гарматами, виступала київська міліція у складі артилерії, піхоти та кінноти, до лав якої приймали почесних громадян міста та його урядовців.

Пізніше традиція ця була перервана, коли Микола І скасував магдебурзьке право по всій Україні (Київ був позбавлений привілеїв самоврядування в 1835 році), але згодом вона відродилася у дещо іншому форматі. Військові урочистості стали проводити з нагоду приїзду до Києва московських монархів: Олександра ІІІ, Миколи ІІ. Задля російських самодержців в українській столиці завжди вишукували війська. Окрім того, у Києві відзначали день Водохреща, Маковія та день святого Володимира також з дещо мілітаристським присмаком. Святі отці йшли тоді серед шеренг військових, а потім ці військові урочисто проходили парадом, і кияни із задоволенням за ними спостерігали.

Під час Жовтневої революції в столиці України також неодноразово проводили військові паради, адже влада у Києві з 1917 по 1920 рік постійно мінялася, і кожні нові гетьмани чи комісари намагались продемонструвати свою зверхність. Військові процесії зазвичай проходили районом Хрещатика та Софійської площі. За три революційні роки кияни побачили багато чого цікавого: і українські війська, і німецькі, і польські.

Парад на Софійському майдані під час третього Всеукраїнського військового з’їзду, 1917 рік.

Хоча загалом про урочистий вступ до Києва тих чи інших збройних сил можна говорити, зачерпуючи й значно глибші пласти історії – свого часу Богдан Хмельницький урочисто входив у Київ зі своїми військами, й це також можна сприймати як військовий парад.

За радянських часів воєнну міць демонстрували до річниці жовтневої революції, Першотравня, а згодом й до Дня перемоги. Традиція червоноармійської ходи збереглася до кінця існування СРСР, а потім у трансформованому вигляді дійшла і до наших часів.

Парад Перемоги в Києві на площі Калініна, 9 травня 1945 г. www.gopun.net

Київ, 1956 рік. Військові вишукувались вздовж вулиць, зустрічаючи югославського президента Йосипа Броз Тіто

В двадцяті роки на військовому параді стався трагічний випадок: 1 травня 1924 року льотчик Михайло Пальчіков через сильний вітер зіштовхнувся в небі з іншим літаком і впав на вулицю Рейтарську. Під час катастрофи загинула одна молода киянка – про це навіть писала тодішня преса. Якщо цей випадок був непоодиноким, і техніка відмовляла радянським військовим і в подальшому, це вже трималось у суворій таємниці. Принаймні, про якісь драми чи конфузи на центральних київських вулицях під час проведення військових парадів більше нічого невідомо.

ПРО МИХАЙЛА КАЛЬНИЦЬКОГО:

Михайло Кальницький — дослідник київської старовини, авторитет у колах києволюбів. Автор циклу статей, які друкували газети «Киевские ведомости», «Газета по-киевски», тижневик «Контракти». Автор путівників «Знакомьтесь: Киев. Подол», «Знакомьтесь: Киев. Верхний город», книги «Храми Києва», співавтор «Нарисів з історії Києва», путівника «Прогулка по Киеву» тощо. Член головної ради Українського товариства охорони памяток. За освітою — інженер, закінчував Київський політехнічний інститут. Нещодавно відзначив своє п’ятдесятиліття.