Ось тільки до моря їм, на відміну від нас, їхати не на південь, а в зовсім протилежному напрямку, бо, як відомо, польські землі омиваються морем з півночі, і море це – Балтика.

Логічно, що польські потяги на північ влітку переповнені, проте їх курсує чимало, тому якийсь варіант завжди можна підібрати. Добиратися до моря з будь-якої точки Польщі досить недовго. Скажімо, дорога від Варшави до Гданська може зайняти, залежно від типу поїзда, від чотирьох з половиною до семи годин. Якщо не вистачило квитків на поїзди з резервацією місць, завжди можна сісти на так званий «pospieszny», адже кількість квитків там необмежена. Польські «поспішні» поїзди – це щось на зразок наших електричок, де білети не мають місць і де можуть стояти-сидіти-лежати (це вже як пощастить) скільки завгодно людей. Щоправда, вагони в «поспішних», на відміну від наших електричок, поділені на купе, тому якщо в купе місця (їх може бути 6 або 8) зайняті, доводиться стояти в коридорі.

Вагон «швидкої міської залізниці» – найзручнішого і найпопулярнішого виду транспорту в Тримісті.

Отже, нарешті море, Балтика. З погодою тут своя специфіка: зранку може бути сонце, а до вечора зберуться хмари і піде дощ, чи навпаки. Спочатку незвично, але потім звикаєш. Так само, як і до води в морі: спершу здається, що вона холодна, але згодом із задоволенням плаваєш-пірнаєш, так що навіть не хочеться виходити на берег. Погода тепла, але зазвичай не настільки спекотна, як на наших південних курортах. Це ще й за рахунок того, що з моря постійно дме досить сильний вітер. Словом, тут свої кліматичні особливості, які створюють умови для чудового і по-своєму унікального, суто балтійського морського відпочинку. І, звичайно ж, є усі навколопляжні атрибути – кафе, ресторани, дискотеки, атракціони, морозиво, пиво, лимонади, соки і т.д. і т.п., і обов’язково – солодка вата, одна з найпопулярніших польських солодощів.

А ще – унікальна і невід’ємна складова балтійського узбережжя – гори бурштинових прикрас і просто різних виробів з бурштину, що продається тут, здається, всюди. Власне, бурштин є одним із символів Тримістя і загалом Польщі, адже саме в Балтійському морі знаходиться найбільше у світі родовище цієї чудової речовини.

На обрії – Хельська піщана коса.

На польському балтійському узбережжі найпопулярнішим серед курортників є Труймясто, тобто Тримістя, – агломерація з трьох міст: Гданська, Гдині і Сопота. Кожне місто має свою специфіку і, зупинившись в одному з них, варто побувати у двох інших, тим більше що вся транспортна інфраструктура цьому сприяє. Між містами цілодобово курсує «szybka kolej miejska», тобто «швидка міська залізниця», щось середнє між нашим метро і електричкою, – найпопулярніший і найзручніший вид транспорту в Тримісті.
Отже, почнемо з Гданська, міста зі складною історією, в якому тісно переплелися польська і німецька культури. В першу чергу воно вражає своєю архітектурою – величезний вишуканий старий вокзал, елегантна центральна вулиця Длуґі Тарґ, неймовірної краси костьоли на чолі з головним храмом міста – Маріацьким, старовинна міська ратуша, численні житлові кам’яниці тощо.

Гданський вокзал.

Старе місто дуже постраждало під час Другої світової, коли було знищено більше половини будівель, однак зараз більшу частину відбудовано. Є чим помилуватися і любителям індустріальних пейзажів, як-от вечірніми силуетами кранів Гданської судноверфі.

Крани Гданської судноверфі.

До речі, саме на Гданській судноверфі колись працював електриком лідер знаменитої польської «Солідарності» (що первісно була незалежною профспілкою суднобудівників) і колишній польський президент Лех Валенса, і саме з гданських страйків почалися на початку 1980-х ці знаменні для польської і світової історії події. Одна з ключових акцій, що передувала «Солідарності» 1980-х – страйк гданських робітників у грудні 1970 року, учасники якого були безжально розстріляні. Сьогодні пам’ять жертв цих подій увічнено пам’ятником.

Пам’ятник полеглим працівникам Гданської судноверфі – жертвам подій грудня 1970 року.

Ще одне багате історією місце в Гданську – півострів Вестерплатте. За Версальським мирним договором 1920 року Гданськ був вільним містом і не належав жодній державі, але полякам було дозволено мати тут своє військове укріплення. Саме з обстрілу польських укріплень на Вестерплатте 1 вересня 1939 року німецьким кораблем «Schleswig-Holstein» розпочалася Друга світова війна. Незважаючи на величезну чисельну перевагу загарбника і перевагу в озброєнні, польські солдати тримали оборону до 7 вересня, завдавши великих втрат противникові. І хоча зрештою бої завершилася капітуляцією поляків, оборона Вестерплатте оцінюється істориками як надзвичайно важлива для піднесення морального духу польської нації, адже вона засвідчила, що боротьба і опір можливі. Сьогодні на місці воєнний подій – великий монументальний меморіал, зведений ще у 1960-х роках.

Пам’ятник оборонцям Вестерплатте.

Є що подивитися в Гданську і шанувальникам образотворчого мистецтва – це, звичайно ж, художній музей, перлина якого – картина «Страшний суд», одна з найвідоміших робіт знаменитого нідерландського художника Ганса Мемлінга. Цікаво те, як твір потрапив до Гданська: написаний художником на замовлення флорентійського банкіра, 1473 року «Страшний суд» вирушив кораблем по морю до свого власника і дорогою був викрадений гданським піратом, який, однак, далі вчинив шляхетно і подарував його Маріацькому костьолу свого рідного міста. Незважаючи на численні протести тогочасних можновладців, картина залишалася в Гданську аж до 1807 року, коли її забрав до Парижа Наполеон. Однак 1817 року, вже після падіння Наполеона, твір все-таки повернувся в Гданськ. Вже в ХХ столітті, під час Другої світової, німці забрали картину, однак після війни радянські солдати знайшли її і «Страшний суд» вирушив до Ермітажу, звідки повернувся в Гданськ 1956 року. Зараз в Маріацькому костьолі висить копія роботи, оригінал же, як уже зазначалося, знаходиться в художньому музеї міста.

«Страшний суд» Ганса Мемлінга з Гданського музею.

Окрім художнього, в місті багацько інших музеїв, зокрема, Морський, Польської пошти та інші. Скажімо, в музеї «Двір Артуса» знаходиться чудова кахельна піч, збудована 1545 року, – найбільша кахельна піч у Європі, оздоблена аж 520 кахлями.

Кахельна піч з «Двору Артуса» в Гданську – найбільша кахельна піч у Європі.

Ще один нещодавно відкритий унікальний гданський заклад – Музей бурштину. Там можна дізнатися про історію освоєння бурштину людською цивілізацією, про способи використання бурштину, про різноманітні форми і види, в яких він існує в природі і, звичайно ж, побачити численні бурштинові прикраси неймовірної краси.

Інше місто Тримістя – Гдиня, одне з наймолодших польських міст, активно розбудоване між Першою і Другою світовими війнами. Як уже згадувалося, Гданськ в той період був вільним містом і не входив до складу Польщі, на схід і захід від Гданська були німецькі землі і польський вихід до моря обмежувався вузеньким так званим «польським коридором» на захід від Гданська, власне, в районі сучасної Гдині. Бажаючи мати свій власний порт, поляки почали розбудовувати маленьке поселення Гдиня. Будівництво було настільки потужним, що до 1939 року це рибацьке селище перетворилося на місто з 120-тисячним населенням. Незважаючи на воєнні руйнування, у Гдині збереглися зразки конструктивізму 1920-1930-х років, який, хоча й не мав такого сильного вираження там, як, скажімо в українському Харкові, однак залишив по собі цікавий слід. З пізнішої архітектури увагу привертає костьол Пресвятого Серця Ісуса, збудований 1966 року, цікавий зразок не наслідування стилістики стародавнього храмобудівництва, а пошук можливостей вираження релігійно-сакрального духу за допомогою модерних архітектурних форм.

Костьол Пресвятого Серця Ісуса в Гдині.

Всередині костьолу Пресвятого Серця Ісуса в Гдині.

Сопот – найбільш курортне з трьох міст Тримістя, вся інфраструктура якого орієнтована на відпочиваючих. В українців це місто, мабуть, асоціюється в першу чергу зі знаменитим музичним фестивалем, що проводиться тут з 1961 року і куди свого часу любили їздити радянські естрадні виконавці. Одна з найбільших принад для туристів тут (окрім моря і знаменитих сопотських пляжів, звичайно) – дерев’яний мол, який є найдовшим дерев’яним молом в Європі. Поміст сопотського молу має довжину 650 метрів, з яких від берега вглиб моря простягається на 450 м. Сопот неодноразово визнавався містом з найвищим рівнем життя в країні і має найменший в Польщі рівень безробіття (1,8%, тобто близько 300 осіб).

Сопотський мол – найдовший дерев’яний мол у Європі.

З будь-якого міста Тримістя кораблем по морю можна добратися до Хеля, також популярного серед відпочиваючих. Скажімо, з Гданська така приємна морська подорож займе близько двох годин. Хель – маленьке поселення на краєчку витягнутої на 35 кілометрів Хельської піщаної коси. Ширина коси варіюється від 300 метрів до трьох кілометрів. Як і всюди в Тримісті, тут дуже дешево можна орендувати велосипеди (від чотирьох злотих (близько 8 гривень) за годину і до 20 злотих (близько 40 гривень) за день) і покататися велосипедними доріжками вздовж коси від її кінця аж до початку.

І на завершення – легенда. Колись, коли учені ще не відкрили, що бурштин – це затверділа від часу смола хвойних дерев і люди не знали, звідки він береться в природі, існували різноманітні версії його походження. Одна з балтійських легенд говорила, що бурштин утворюється з останніх променів вечірнього сонця, коли воно заходить за морський обрій: золоті промінчики, проходячи крізь воду, перетворюються на крапельки бурштину і опускаються на морське дно. Побачивши захід сонця на Балтиці і подивившись на нього крізь шматочки балтійського бурштину, важко в це не повірити.

Фонтан на набережній в Гдині.

Архітектура Гданьська.

Розписи на стінах одної з зал гданської ратуші.

фото: Наталя Конончук.