Пропонуємо виклад чат-конференції, що відбулася в «ПіК України» 22 серпня.

- Знаю Вас як доброго письменника. Чого Ви пнетеся у політику? Чого вам не вистачає?

- Та нікуди я не «пнуся»! Просто, коли бачиш, цю, з дозволу сказати, політичну еліту, вити хочеться. А я не звик вити. Тому й прагну щось зробити. А хіба не вдається?

- Сергію, на вашу думку - чи можуть співіснувати безконфліктно у одній особистості поет і політик? І ще питання: чи можете Ви сформулювати буквально кількома словами так звану національну ідею?

- Мені більше подобається, коли мене позиціонують яко громадського діяча, а не політика. І тоді жодних внутрішніх конфліктів. Національна ідея не може бути «так званою». А сформулювати її можна так: до всього причетний, за все відповідальний.

- Знаю тебя, как человека с ярко выраженной гражданской позицией. Скажи, пробьем ли мы когда нибудь этот бетон Поплавских и Сердючек...

- Та хіба це бетон? Це значно м’якша субстанція зі специфічним запахом, яка поплаває-поплаває та й розсмокчеться :-). А якщо серйозно - то на всякий товар є свій купець. Просто ми з Вами, на щастя, до реципієнтів творчості згаданих «митців» не належимо, і, думаю, зі всіх сил їй прагнемо протистояти.

- Сліва, коли бухаємо?

- Можливо - у наступному році, можливо, мінералкою перетопчемося :-). Кажуть, від прощання з алкоголем мій імідж не сильно постраждав...

- Сліва, а якими солодкими речами тебе загірчив сатана?

- О, коли йому нас треба, солодшого від нього не буває. Але ми - хлопці пильні, розберемося, «ху іс ху».

- Як свідчить досвід, наші люди, незалежно від місця мешкання і побутової мови, спраглі талановитої літератури. А про сучасну українську л-ру їм просто ніхто не каже. Але коли відбуваються якісь масштабні мистецькі акції і ці люди туди потрапляють, вони виходять зовсім іншими. Тому можна говорити про позитивні тенденції у сприйнятті. Це довели виступи українських мистців у Донецьку, Харкові, фестивалі «День Незалежності з Махном» та «Барикада на Тузлі».

- Як гадаєте, що може об'єднати українську націю?

- Реальна зовнішня загроза і адекватні та злагоджені дії всіх гілок української влади.

- Розкажіть, будь ласка, про Вашу сім'ю.

- У мене є найчарівніша у світі дружина Тетянка та отаман усіх неслухняників син Яромир. Зараз вони трохи прихворіли, і я страшенно непокоюся про них і молюся всім Богам і Силам за їх швидке одужання.

- Сергей, как вы оцениваете на сегодня свободу слова в Украине, професиональность и обьективность в освещении информации? Каким источникам следует больше доверять? Спасибо.

- Не хочу виглядати банальним, але повторю очевидну річ: у нас будь-хто може критикувати президента якого-небудь Буркіна Фасо, і йому за це нічого не буде. На жаль, у нас є маса фахових журналістів, але 99 відсотків їх обслуговує ту свободу слова, за яку добре платять. І ніхто з них в цьому не винен, просто система така витворилася. Особисто я довіряю тим ЗМІ, які більше констатують, і сам роблю висновки, бо готова аналітика, як правило, є заангажованою.

- Сергію, традиційне запитання: які Ваші творчі плани?:)

- От візьму та й зізнаюся - у порядку підготовки: 1.книжка новел; 2. поетична збірка. 3. тексти для діточок. Отак! До речі, це я вперше серйозно відповів на «найпопулярніше» запитання :-)))

- А кого на цім боці не цікавить тема смерті? Хто себе й інших не запитував - а що там, за межею? Ми схильні думати, що вмирання є «мрачнуватим». Хтозна, яким воно є насправді?..

- Ви брали участь в акції на підтримку грузин. Ви думаєте, такі акції - дієві? Чи це можливість заявити свою життєву позицію?

- Так, я впевнений, що такі акції дієві. Найголовніше, що їх почули і самі грузини, і їхні вороги. Адже навіть найбільші хмародери будуються з маленьких цеглинок :-)))

- Чи мрієте ви стати міністром культури? Якщо так, то якою була б ваша перша дія на цій посаді?

- Поганий той солдат, який не мріє з генеральською онучкою одружитися :-). От я чесно відповів, а пан Василь Вовкун вітатися зі мною перестане :-). А серйозно - якби я опинився у такому кріслі, то першим (а можливо і єдиним) кроком була б ініціатива про створення всеукраїнської мережі популяризації українського мистецького продукту. Проект готовий, звертайтесь приватно, розповім :-)

- Чим зараз займається ваше видавництво? І що треба, щоб видати в ньому книжку?

- Я б хотів тримати це в секреті, але всі і так все знають. Два романи і дві поетичні збірки ось-ось надійдуть до друкарні. А чиї - стежте за анонсами на сайті «Інша література» :-). Хто ж хоче видати книжку, він талановитий і має трохи заощаджень - приходьте, думаю, паритетні засади знайдемо.

- Прочитала ваш роман на одному диханні. Дуже сподобався! Цікаво було б дізнатися, чи описані події мали місце в житті, чи є плодом авторської уяви? Чи стикалися ви з паранормальними явищами зблизька?

- Звичайно, авторська уява там присутня, але й реальних подій багато. Скажемо так, більшість персонажів роману списані з реальних людей. Звідси й відповідь на другу половину запитання - ми всі з цим стикаємося, але боїмося про це говорити. А я не боюся :-)

- У Вас є багато дитячих текстів. Чи плануєте їх видати окремою збіркою? І чи позиціонуєте себе як дитячий письменник?

- Поки в мене не народився синочок, я уяви не мав, як пишуться дитячі тексти. А потім - «поперло». Тому гріх, щоб вони лежали «у шухлядці». Та і на вечорах я їх читаю, люди сприймають. Отже, чекаймо книжки!

- На Вашому сайті «Інша література» була розміщена дуже гостра заява українських письменників з приводу російської агресії на Кавказі. Ви вважаєте такі заходи дієвими? Яка подальша доля цієї заяви?

- Ідея заяви належить моєму побратимові, класному письменникові і ходячому креативу, Борисові Гуменюку. Ми всі були по селах, коли на Грузію біда звалилася. В телефонному режимі (долучився Толя Дністровий) складали текст, моя дружина Тетянка, як редактор сайту, дві доби відбивалася від масованої атаки ФСБ на сайт - за цей час було скинуто понад сто лайливих і образливих коментарів. Отже, все дуже дієво. Ще раз хочу висловити велику вдячність усім побратимам, які підписали цю Заяву! Зараз її розішлемо до європейських та світових структур, як от Європарламент, ПЕН-клуб тощо.

- Сергію, Ти свого часу активно прилучився до «Іншої літератури», яка починала дуже гучно, а тоді якось притихла... То що зараз таке - «Інша література»? Літугруповання? Літоб’єднання? Літстудія? Літтусівка? Чи може з неї вийти якась альтернатива, скажімо, СПУ? Чи, може, такий же «пшик», як стався з АУП? І ще одне: ХТО зараз «Інша література»?

- Чому притихла? Просто літо, в усіх відпустки, інші справи. А «Інша література», думаю, є просто нормальним середовищем, в якому панує справжня свобода слова, взаємодовіра, доброзичливість. Якщо усе це почати формалізовувати, звісно вийде «пшик». Тому «Інша література» - це всі, хто талановитий, креативний і активний, а ще - протистоїть відвертій попсі.

- Чула Ваші дитячі вірші й була в захваті! Де їх можна почитати?

- Можливо на початку 2009 року буде книжка. Називатиметься «Неслухняники. Вірші для Яромирчика».

- Що нового готує на Форум видавців Видавництво Сергія Пантюка?

- На жаль, цього року не представлятиму нічого, але буду брати участь як діточий письменник :-)

- Сліво! Хочу в Товариство мочеморд! Прийміть! Я вмію пити... і не тільки!

- Прошу подавати заяву до хранителя традицій Товариства Мочеморд Юрія В. Ноги, тоді збереться Велика Рада і розгляне :-)))

- Як відбувся перехід від поезії до прози? Чи пишете ще вірші чи з поезією вже «зав'язали» остаточно?

- Переходу, як такого, не було. Я завжди писав по-трохи і прозові речі, їх навіть друкували обласні та районні газети. А з поезією після 37-ми примушував себе зав’язати, а вона все одно виринає. Навіть вірша такого написав, що закінчується словами: «Ну хто б придумав кондома для моєї авторучки?» :-)))

- Правда, що Ваш вірш «Арій прощається» став гімном українських націоналістів? Якщо не секрет, скільки за це Вам заплатили?

- З цим текстом - окрема історія. Я чув як мінімум про трьох його «авторів», а один (правда, добряче «теплий») навіть по секрету мені розповідав, що це саме він написав «Арія». А з тих пір як мій кум Андрій Саєнко створив з цього вірша пісню, вона просто живе окремо, як народна пісня, чи як гімн радикально налаштованої національно свідомої молоді... Навіть, якби я більше нічого не зробив у цьому житті, я б шалено пишався тим, що написав «Арій прощається» (а не «Прощання арія», як це написано в багатьох інтернет-джерелах).

- Кого з сучасних письменників Ви вважаєте знаковими, а хто, на Вашу думку, «просто так погулять вышел»?

- Не нам судити, хто знаковий, хто ні. Це скажуть наші онуки чи правнуки.

- Чи існує зараз в літературі протистояння «дев'яностників» і «двох тисячників»? Чи не почуваєте Ви себе старим і стомленим динозавром? :)

- Принаймні, зі свого боку та з боку колег-90-ків такого прагнення не помічав. Навпаки, завжди стараюся максимально залучати 2000-ків до різних фестів та тусовок. Інше питання, що у 2000-ків є кілька своїх «підводних» течій... Для мене всі вони - талановиті і класні, і єдине, за що я б критикував антологію «2 тонни» - чому вона не називається там «2 х 2 тонни» , чи щось таке - не всі представники цього покоління, які того вартують, там представлені. Але суб’єктивність - це гріх усіх антологій. Ну, не знаю, наскільки я динозавр, а щодо «старого і стомленого» кажу - нє даждьотєсь! :-)

- Звідки таке незвичне ім'я для сина? Що воно означає? Хто називав: Ви чи дружина?

- Чому незвичне? Нікому ж не видається незвичним ім’я Володимир... А от Яромир... Точний переклад імені - «сонячний світ» в сенсі «буття, всесвіт», а не як москалі написали в «Толкователе» – «свет» (світло). А називали ми Ярчика разом - він ще у мріях існував, а ми вже з іменем визначилися :-)))

- Есть ли жизнь на Марсе?

- Давай сходимо в обсерваторію і спробуємо спільними зусиллями дослідити :-). Головне, щоб Марс у наше життя не навідувався, бо, бачите, як грузинам не пощастило.

- Як гадаєте, коли в Україні письменник зможе заробляти гроші власне письменництвом, як це є у цивілізованому світі, а не шукати інших шляхів для заробітку, залишаючи творчість радше хобі?

- Коли наше законодавство дасть можливість робити українську книжку конкурентноздатною. Письменників хороших у нас досить, а от з мережею розповсюдження книг - повна біда. Можливо, потрібна могутня державна програма, можливо - громадська ініціатива... Про це стільки говориться, що в якийсь момент це питання таки матеріалізується. Вірю, бо оптиміст єсмь...

- Пане Сліва, на Вашу думку як знавця і цінителя - чи є майбутнє у бардівської пісні в Україні? Наскільки автентична авторська пісня в Україні, наскільки незалежні автори від радянських стереотипів у своїй творчості?

- Українська авторська пісня - явище абсолютно самостійне. І скільки я працював у журі та оргкомітетах фестивалів, іноді навіть через конфлікти, доводив - наслідуванню російського КСП тут не місце! Переважно мені довіряли. Тому й народжуються в нас такі явища як Сталкер, Володя Нєвєльський, Леся Найдюк і т.д.:-)))

- Чи не хотілося колись усе покинути і звалити кудись поближче до цивілізації (ну там в Гамерику чи Буркіна-Фасо)? Якщо хотілося, то що зупинило?

- Найбільший прикол - що не хотілося! Побувати - так, але попередній досвід показує - довго не витримую. Я ж компанійська істота, хоч і не колективна:-)))

- Дуже подобається Ваша творчість! Удачі Вам і наснаги, життєвої і творчої!

- Дякую щиро! І вам всього найкращого!

Дякую усім за запитання! Всього найкращого! Дякую "ПіК України" за можливість поспілкуватись!