Ви пригадуєте, як Сергій познайомився з наймудрішою в світі грою?

Колись йшла реклама по телевізору. Там пішак ставав ферзем. Закінчувався ролик, якщо чесно, не пам'ятаю чим. Чи то гроші в банк віднеси, чи то купи щось. І ось в свої п'ять років Сергійко став цікавитися у мене, що таке пішак, що таке ферзь і що таке шахи. Типу «тато, покажи». Я йому показав, і після цього він так захопився, що, коли я приходив з роботи, то смикав мене постійно «давай зіграємо».

Потім ми якось проходили біля Будинку Піонерів біля Куйбишевського ринку в Сімферополі, і я йому сказав, що тут навчають дітей грати в шахи. Він це запам'ятав. Наступного дня вони вже з мамою пішли на ринок. Побачив Сергій той Будинок Піонерів і говорить «мама, я без шахів жити не можу». Вона його під руку і привела туди. От так все і було.

А до того Сергій вже ходив в які-небудь гуртки?

Так, він займався акробатикою з 3 років, зараз навіть може на руках по ходити, ще якийсь там акробатичний номер зробити. Окрім цього і інші гуртки відвідував - теніс, ліплення, комп'ютери. Тобто шахи спочатку – був у нас всього лише як один з розвиваючих видів. Ніхто на початку не ставив на нього, що він стане гросмейстером і майбутнім чемпіоном.

В основному хлопчики в дитинстві хочуть стати міліціонером, космонавтом або пожежником. А ким ваш син хотів бути?

Ні. Він завжди хотів стати чемпіоном! (Сміється). Сергій просто знайшов свою гру, в якій він міг вигравати. Він в дитинстві дуже любив перемагати.

фото: УНІАН

І коли він почав тата обігрувати?

Практично відразу ж. Напевно, років сім йому було. До речі, рівно в день свого семиріччя Сергійко виконав перший дорослий розряд. А на рівних я з ним змагався, коли він грав приблизно на рівні 2 розряду.

У скільки зрозуміли, що Сергій - майбутній чемпіон?

Ну ось відразу як пішли результати. Перший успіх прийшов до нього, коли йому було 8 років. На чемпіонаті України у віці до 10 років він тоді зайняв друге місце. А наступного року і зовсім виграв турнір. Також в 9 років він став чемпіоном Європи. Ось з цієї миті і пішла така серйозна підготовка, тоді і почали платити тренерам.

Зараз ви його і тренер, і супроводжуючий, і менеджер, і охоронець, якщо хочете. Скільки функцій ви виконуєте?

Все! Весь побут. Договори, менеджерські функції. Все лежить на мені. Зроблено для нього все. Тільки займайся шахами і прогресуй. Адже професійних менеджерів немає, ось і доводиться все тягнути на своїх плечах. Адже це не тільки у Карякіних так. Дуже багато батьків супроводжують своїх юних чад і ведуть їх у великих шахах. Пройдисвіти, які хочуть наварити на юних даруваннях, не сплять. Ось і доводиться метушитися.

А яка роль відведена вашій дружині і відповідно його мамі Тетяні?

Зараз вона сидить удома з другою дитиною. Їй тільки рік. А раніше вона Сергія возила по закордонах. Тетяна знає англійську мову, і поки син сам її не вивчив, вона була у нього і за маму, і за перекладача.

Так хто ж в сім'ї Карякіних головний? За ким останнє слово?

Знаєте вираз «ми подумали, і я вирішив». (Посміхається). Стараємося все вирішувати колегіально, але право вето за мною все ж таки. У нас немає таких дурних рішень, мовляв, порубали шашками і все. Говоримо, знаходимо спільну мову.

А якщо по телевізору йде одночасно футбольний матч і який-небудь серіал. Що дивитиметься сім'я Карякіних?

Це як в анекдоті, коли питають, хто старший в сім'ї? А старший той, у якого пульт від телевізора в руках. Так от пульт у мене.(Сміється).

Ви багато поїздили з Сергієм по світу. Де вам більше всього сподобалося?

Я був з ним практично скрізь. Якщо говорити про Європу, то дуже сподобалася Іспанія. У них там постійна фієста. Люди там уміють відпочивати, у нас такого немає. Також дуже сподобалася Швейцарія. Дуже тиха спокійна хороша країна.

Зараз ви живете в Сімферополі. Не було бажання поміняти дислокацію і переїхати до тієї ж Швейцарії наприклад?

Поки живемо в Криму. А так Сергію зараз не складно в будь-яку країну переїхати. Це в три секунди. Скрізь його чекатимуть. Шахістові навіть не потрібно змінювати громадянство, щоб грати за іншу країну. Але поки ми в Сімферополі.

Зізнайтеся, а Сергія вже переманювали в яку-небудь іншу країну?

Якщо чесно, то були розмови. Акуратно так промацували грунт. Не хочу говорити представники якої країни, скажу лише, що з далекого зарубіжжя.

Зараз вашому синові 18 років. Такий небезпечний вік. Чи були випадки, коли доводилося ремінь діставати або в кут Сергія ставити?

Це якщо і було, то тільки в далекому дитинстві. Можна сказати, що мій син – ідеальна дитина. Він слухався завжди.

А зараз він може затриматися на дискотеці, наприклад або загуляти з дівчатками? Як у нього з порушенням спортивного режиму?

Немає. Спортивний режим – це святе. Дівчата-дівчатами, а він ще не реалізував себе у великих шахах. Я вважаю, що спочатку кар'єра, а потім роби, що хочеш. Навіщо тоді все це було починати і морочити всім голову!?

Сергій є наймолодшим гросмейстером в історії шахів. Держава якось відзначила свого вундеркінда?

Коли він став із збірною України олімпійським чемпіоном в 2004 році, тоді Кучма дав йому орден за заслуги 3 ступені. Це поки його єдина державна нагорода.
фото: Саша Єремєєв