«Я так і казала!», – напевно, зрадіє пенсіонерка, яка, ризикуючи здоров'ям, вистояла свою «тисячу» біля відділення Ощадбанка ще навесні. Справді, виходить, що пенсіонери, які штовхаються в чергах, мали рацію – гроші потрібно було забирати швидко, поки держава не передумала.

При цьому слід враховувати, що парламент вже виділив майже 6 мільярдів гривень на ліквідацію наслідків повені на Західній Україні. Грошей вистачає начебто з головою, ще 5 мільйонів зібрали на дзвінках і СМС від громадян, інші країни теж надали підтримку. Але Тимошенко зауважила, що пропонуватиме виплачувати по 5 тис. грн кожному малому підприємцеві, який втратив усе майно під час стихійного лиха. Скажемо прямо, що на відновлення втраченого бізнесу 5 тисяч гривень – все одно, що 1 тисяча для обкрадених вкладників Ощадбанку. Складно сказати, якою логікою керувалася прем'єр при такому перерозподілі благ, але придворні політологи напевно скажуть, що турбота про регіони, що постраждали від повені, буде дуже корисна для іміджу глави уряду.

Насправді перетягування грошей із однієї соціальної статті бюджету в другу наводить на думку про серйозні проблеми у уряду. Що з резервним фондом? Держава, у якій усі громадяни збирають гроші «на чорну годину», не має запасу на випадок надзвичайних ситуацій? Чому кілька мільярдів стали такою проблемою для нашого багатомільярдного бюджету, що ми звертаємося за допомогою до людей і інших країн? (Тим більше, в липні міністр фінансів Віктор Пинзеник заявляв про профіцит бюджету в 8,3 млрд грн.) Катастрофу можна назвати непередбаченою тільки частково – щороку щось та стається. Минулого, наприклад, довелося ліквідовувати наслідки розливу нафти в Керченській протоці, збирати фосфор після трагедії в Ожідові. А якщо, не дай Бог, буде потрібно ще декілька мільярдів, звідки візьмемо гроші? Так можна і до скорочення соціальних виплат дійди, у гонитві відбирання у бідних і для бідних.

Утім, у багатих, певна річ, в наш час реприватизації теж відбирають. Тільки от відібрані мільярди розподіляються не так прозоро. Наприклад, кілька років країна міркувала, де поділися 24 млрд. грн. від продажу «Криворіжсталі». Поки нам не оголосили, що ми ці гроші... з'їли. Утім, тут версії розходяться – Микола Азаров, коли був членом уряду заявляв, що «Криворіжсталлю» покрили дефіцит двох бюджетів (2005 і 2006), Валентина Семенюк – що їх віддали за борги, Петро Порошенко – що гроші у повній цілості. Наприкінці минулого року надійшла черга Юлії Тимошенко «виявити» мільярди. Вона повідомила, що частина грошей пішла на дефіцити бюджетів, а решту пообіцяла виділити на повернення внесків Ощадбанку. У такому разі виходить, що західноукраїнські дрібні підприємці підніматимуть свій бізнес на кошти від продажу одного з найбільших вітчизняних підприємств.

Але якщо Юлія Тимошенко не відмовиться від свого плану, це буде друга соціальна революція в країні за останні півроку. Перша відбулася, коли представники пільгових категорій (інваліди і сироти ) отримали право вступати до університетів поза конкурсом, і на деяких факультетах престижних вузів зайняли абсолютно всі місця, не залишивши шансів на вступ навіть дітям із найвищими балами. Причому, у цій несправедливості уряд ухитрився організувати ще одну несправедливість – діти шахтарів, загиблих на шахті ім. Засядька, мали більші можливості для вступу, ніж діти інших загиблих шахтарів. Перефразовуючи класика, всі бідні бідні, але деякі бідніше.