• СЬОГОДНІ СВІТ СВЯТКУЄ ДЕНЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ  :
  • ЮЩЕНКО ДАВ ТИМОШЕНКО 5 ДНІВ НА РОЗРАХУНОК З РОСІЄЮ ЗА ГАЗ   :
  • Профспілковий бос прогнозує безробіття в Україні до 15%   :
  • У Феодосії комуністи в хвилину мовчання за жертвами Голодомору голосно заспівають гімн СРСР   :
  • НАТО УСКЛАДНИТЬ УКРАЇНІ ШЛЯХ ДО ЄС   :
  • В Австрії викрали саркофаг з останками мільярдера   :
  • Плющ хоче швидкої відставки Тимошенко   :
  • У ЄС ВВОДИТЬСЯ «БЛАКИТНА КАРТА»  :
  • Ющенко приймає вірчі грамоти іноземних послів   :
  • Шевченко і Каладзе не отримували повісток з ГПУ   :
  • Американський суд вперше звільнив ув’язнених з Гуантанамо   :
  • Ющенко вивів Яценюка з РНБО  :
  • Аргентина націоналізувала пенсійні фонди   :
  • МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ СВЯТКУЄ 900 РОКІВ  :
  • Китай посилює комп'ютерне шпигунство проти США   :
  • НБУ радить українцям почекати з купівлею доларів   :
  • Швеція ратифікувала Лісабонський договір  :
  • РОСІЯ ГАЗОМ ШАНТАЖУЄ УКРАЇНУ   :
  • СУД ЗАБОРОНИВ ВІДЗНАЧАТИ «ПОМАРАНЧЕВУ» РЕВОЛЮЦІЮ  :
  • Ющенко проведе засідання РНБО
  •  
 
 
АВТОРСЬКА КОЛОНКА
 
Санітарна зона 9/11. Ми всі в ній опинилися
11 вересня 2008, 16:25
Жанна Безп’ятчук, «ПіК України»

Очевидно, що будь-які формулювання на кшталт «світ після 9/11 змінився докорінно» відображають одвічне прагнення людей до змін, правічний острах життя, яке нікуди не рухається. Хай навіть рухається воно в неправильному, згубному напрямку, проте головне – що рухається.

Напевно можна стверджувати лише те, що монструозна трагедія 9/11, яка забрала життя 2973 людей, розчахнула сучасність на дві непропорційні часові складові – світ до 9/11, вільний від диктату цензури, та світ після – світ Великої Цензури.

Майже стовідсотково все грамотне населення планети, за винятком наймаргінальніших та найзлиденніших регіонів в Африці та Південній Азії, отримує інформацію про навколишній світ із мас-медіа. Картина світу, який пересічний громадянин США чи Малайзії, України чи Панами формує у своїй свідомості, – це те, що, у першу чергу, запропоноване та розтиражоване медіа. Звісно, можливі винятки, але вони, природно, не чисельні й тільки підтверджують правило. Найжаскіші фото з місця зруйнованих хмарочосів-близнюків, за дуже-предуже рідкими винятками, не потрапили й ніколи не потраплять на шпальти світових видань. Найбрутальніші фото та відеокадри з Іраку та Палестини, на яких зображені понівечені трупи десятків дітей, не кажучи про дорослих, ніколи не потрапляли й не потраплятимуть у передачі CNN чи BBC. І якщо під час трагедії у Нью-Йорку приховування всіх її жахіть справді могло виправдовуватися певними етичними нормами, то, починаючи з Афганістану 2001 року, маніпуляція поняттям «етичних норм» перетворилася на звичну практику західних воїнів проти «світового зла» за «свободу й демократію». А фактично етичні норми стали синонімом Великої Цензури.

Картина війни в Афганістані, війни в Іраку, конфліктів в Палестині та в Пакистані, яку отримує західний глядач-читач, є не просто цензурованою, це інформація, що проходить ретельну санітарну обробку перш, ніж потрапити на інформаційну вечерю добропорядного західного бюргера. Страшно уявити навіть собі ситуацію, коли такий бюргер із своєю родиною, живучи, скажімо, десь на тихих, затишних околицях данського провінційного містечка, яке не відало жодних бур за всі 400 років своєї історії, за своєю ситною вечерею побачить у вечірньому випуску новин BBC кадри з кількома десятками скорчених в агонії загиблих іракців, які є жертвами n-го теракту. У кращому випадку він побачать якісь побічні кадри людської метушні, але безпосередні картини людського горя й смерті, заподіяної вибухівкою, закладеною не просто якимось конкретним терористом, а закладеною всім густим клубоччям зусібічної ворожнечі й ненависті, посіяної війною, не пройдуть редакторську цензуру. Адже таке може і апетит відбити, і процес травлення порушити. Отже, перед потраплянням у ЗМІ в разі потреби картини війни облагороджуються й зм’якшуються. Таким чином підтримується психологічний комфорт одного мільярда людей за рахунок безпросвітної приреченості десятків мільйонів інших на пожиттєвий, всебічний дискомфорт, митарства і передчасну, насильницьку смерть.

Після 9/11 в стратегії інформаційної політики США, а іншими словами – в стратегії державної пропаганди, з’явився новий цікавий термін – «недружня інформація» (unfriendly information). І формулювання, які супроводжують його, закономірно викликають подив. Там ідеться про те, що після 9/11 вся «недружня інформація» має контролюватися й по можливості нейтралізовуватися. Яким чином? Способів чимало. Одним із них є санітаризація всієї інформації щодо військових кампаній США в рамках війни з тероризмом. Медіа мають всіляко допомагати створити ілюзію високотехнологічної, мало не безкровної війни; війни, де не гинуть мирні жителі, війни, в якій винищується тільки зло. Всі цензурні купюри варто перейменувати в «правила дотримання етичних норм та норм Женевських конвенцій». І тоді незгідних із війнами поменшає, а західна громадськість буде впевнена у правоті своїх урядів. Ліберальні медіа практично ніколи не подають РЕАЛЬНОЇ, непідретушованої картини війн як на Близькому Сході, так і в інших регіонах світу. А така країна, як Україна, перебуваючи на периферії світових інформаційних потоків, вимушена некритично, слухняно підхоплювати нав’язувані Заходом трафарети й рамки, для виходу за межі яких немає ані ресурсів, ані бажання.

Трагедія 9/11 стала точкою відліку створення мало не планетарної санітарної зони, в якій по можливості дезінфіковані всі подразники критичного осмислення війни проти тероризму. Звісно, це осмислення таки має місце, але більшість людей відрізана від вичерпної інформації, необхідної для аргументування своєї критики. Навіть найсміливіші спроби мислити критично й плисти проти течії меркнуть перед РЕАЛІЯМИ війн, які ніколи вповні Захід не побачить і не збагне. І таким робом ми всі опиняємося в санітарній зоні під порядковим номером 9/11. Всі подразники нібито й дезінфіковані, але їдкий запах хлорки не дає спокою і безугавно нагадує, що щось не гаразд, і в штучній тиші санітарної зони розлита тривога.

Жанна Безп’ятчук, «ПіК України»
 
Коментарі(2)
ZorVik  24 вересня, 10:09
Я б так усіх в одну зону не ставила. Це вже занадто оптимістично щодо наших ЗМІ. Нам навіть до Західних ліберальних медіа з їхніми недоліками ще довго карапкатися. А от щодо висвітлення конфліктів - так, у нас воно недолуге, на Заході поверхневе, але за будь-яких умов воно все ж має лишатися етичним. І криваві реалії війни не завжди варто показувати такими ж кривавими фото чи відео, як до цього, складається враження, схиляється автор. Так, варто писати сильно, але експлуатувати чуже горе задля сенсаційності матеріалу і картинки не варто. Навіть голодні і обездолені люди залишаються людьми, з власною гідністю і честю.
трям  12 вересня, 10:10
а чого саме "данського провінційного містечка"?
Ім'я
Текст коментаря
Введіть символи, зображені на малюнку
Якщо ви не бачите малюнка з контрольними символами, це означає, що у вашому браузері відключно підтримку графіки. Увімкнить її та перезавантажте сторінку.
 
АВТОРСЬКА КОЛОНКА

Віталій Портников

19.11.2008 13:18:00
Клінтони назавжди?
Інформація про можливе призначення Хіларі Клінтон державним секретарем США може викликати здивування у тих, хто стежив за передвиборчою боротьбою. Клінтон і Обама були, мабуть, найбільш непримиренними суперниками, ніж Барак Обама і Джон Маккейн, і багато спостерігачів резонно зауважували, що прихильники Хіларі можуть і не підтримати Барака на виборах.
 

Артур Фредекінд

13.11.2008 18:06:00
Програш гайдамацтва
Вибори в «столиці релігій» Єрусалимі важливі не тільки для Ізраїлю, а й для всього світу. Як відомо, Єрусалим стоїть перед трагічним вибором: або залишитися «єдиною і неподільною столицею Ізраїлю» (майже ніким не визнаною), або стати містом Стіни.
 

Віталій Портников

06.11.2008 8:50:00
В мене є мрія
І молоді люди по всьому світові звикатимуть до думки: успіху можна досягти кожний. Саме це і стане початком суспільства рівних можливостей, суспільства, де перемогла «американська мрія» зовсім не тільки в самій Америці.
 
 
Сюрприз без кіндера
Анджеліна Потороча, шеф-кухар «ПіК»
Президентові піднесли передноворічний сюрприз. Його кіндера відправили у відставку – і без його відома. «Це класика дворових переворотів» – кивав Яценюк на те, що Ющенко в цей час був у Варшаві. Таки та-а-а-к. Балога постарався на славу.
 
 
НОВИНИ
 
 
 
БЛОГИ
21 листопада 2008
Куди ведемося
На засіданні РНБО сьогодні президент "пройшовся" по політикам, які ще не підтримали його позицію по Голодомору. Мовляв, це злочин, є злочинці і позиція має бути тут однозначною - засуджувальною. Увечері Віктор Ющенко піде слухати ораторію "Скорбна мати" на слова Тичини. Парадокс полягає у тому, що рівно 75 років тому, у розпал Голодомору Тичина опублікував вірш "Партія веде".