Мар’яна Савка: «Я пишу прозу, поки що - у шухляду»

Як Ви підбираєте книжки для перекладів? Самі перечитуєте? Інших порад слухаєтеся? Чи інак?...
Я ще перебуваю в тому періоді, коли доводиться все перечитувати. Так само слухаю порад. Я страшенно повільний читач - це моя велика проблема як редактора. Напевно, помічників я буду відбирати серед покоління, хто до 15. Вибираю книгу спонтанно. Через Інтернет, який дає інформацію про новинки інших, іноземних, видавництв. Через бібліотеки, де підказують, що діти хочуть читати. Ще пам’ять дитинства - як це було з Муммі-Троллями, яких ми потребували в українському перекладі. Ну і живі сучасні активні українські автори.

Савка - це справжнє прізвище? Яке його походження?
Це прізвище мого батька. Думаю, що воно козацьке, походить від імені Сава. У реєстрі козаків багато Савок бачила, але як ім’я. А ще є качечка - савка, з красивим блакитним дзьобом.

Кого би з українських перекладачів Ви би відзначили? У сенсі - їхню роботу.
Я хочу відзначити Віктора Морозова, який здійснив грандіозний переклад Гаррі Поттера. Для нас він переклав Джеремі Стронг "Розшукується ракета на чотирьох лапах". Загалом, нам дуже потрібні фахові перекладачі-стилісти.

Наскільки прибутковим є видавничий бізнес, адже багато з ваших проектів живляться грантами?
Живляться грантами небагато наших проектів. Вони не покривають видання дорогих дитячих книжок. На жаль, у нас у державі немає розуміння важливості читання, читання для дітей. Так, цей бізнес самоокупний, але не прибутковий. Якби було так як у Польщі, де є агітаційна програма, що спонукає до дитячого читання. Якщо книжка має лейбл такої програми, то це дуже престижно.

Мар’яно, Ви і Ваш чоловік - зіркова пара у Львові. Розкажіть, будь ласка, красиву історію Вашого кохання.
Ми університетські друзі. І якщо я скажу, скільки років ми насправді разом, то це небезпека видатися людиною дуже поважного віку. Ми зустрілися на першому курсі львівського університету і відразу потоваришували. А Юрко як стрілець, людина наполеглива, наполегливо вів свою стратегію, і певно дня я зрозуміла, що відкрила цього хлопця по новому.

На церемонії нагородження Форуму Юрій Луценко вперто неправильно називав ваше видавництво. І цен при тому, що він ним ніби захоплюється. Вас це не образило? І що це таке з його боку - забудькуватість чи невігластво?
Думаю, це просто словесна омонімія - Львів і Лев. Інколи це просто злітає з язика. Якщо йому Старий Лев асоціюється зі Старим Львовом, то я нічого проти не маю. Тим паче йому вже стільки про це після того нагадували.

Чи відчуваєте Ви як поетка до себе достатню увагу медіа?
Не так давно Марія Матіос казала, що їй так прикро, що медіа менше звертають увагу на поетів, ніж на прозаїків. З одного боку, ця увага приємна. З іншого, мені набагато важливіша увага моїх читачів. Коли я читаю в ЖЖ відгуки читачів - для мене це важливіше, ніж відгуки преси. Зрештою, статті там виходять відповідно до формату, а не як пише журналіст.

Цікаво знати, що спонукало Вас взятися за переклади писень «Квін»? Чи взагалі варто перекладати пісні, адже іншою мовою вони втрачають свою енергетику?
Скажімо, пісні «Квін» я перекладав спеціально для одного телепроекту. І не тільки пісні цієї групи. Це була Зимова казка на М1. Автором проекту була Юлія Міщенко, моя близька подруга, лідер гурту «Таліта Кум». Але мій справжній літературний наробок - переклад дитячих віршів Мілна. Я зробила це цього літа. І, здається, мені це вдалося. Мілн дуже дотепний дитячий поет.

Мар’яно, якщо я не помиляюся, Ви не пишете прозу. Чому?
Я пишу її, поки що - у шухляду. Поки сама собі вчуся (посміхається). Думаю, що коли нарешті їх оприлюдню, дехто з моїх читачів будуть здивовані певною жорсткістю. Наразі розумію, що для того, щоб почати писати прозу, треба набрати внутрішнього і життєвого досвіду. І певної сміливості. Поезія є повною відвертістю. Проза також поетика, але вона повинна мати ще життєву відвертість і мужність чесно спілкуватися зі своїм читачем.

З віком не зникає бажання писати вірші?
Ні, не зникає, однак з віком зникає той потрібний для чистих думок час. Але, на щастя, я відчуваю в собі присутність поезії і мрію, що настане такий період у житті, коли час буде моїм спільником.

Володимир Цибулько: «Час порівнювати, щоб кількість сексу відповідала кількості дітей»

А як воно в статусі поета-пенсіонера перебувати?
Насправді, поетом після 40 бути якось трохи дивно. Дивно тому, що твоє покоління уже настільки прагматизоване, що просто не читає поезію. А то й взагалі не читає. це покоління настільки закатоване роботою і постійною потребою забезпечити сім’ю, що часу вистачає в нього хіба на телевізійні новини. Тому вислів поет-пенсіонер цілком прийнятний для мене. Адже можна зіграти із соціумом і в іншу гру - спробувати перейти на мову споживачів поезії, тобто вісімнадцяти-двадцятип’ятирічних. І як це виглядатиме? Сивий неголений пан десь між 40 і 60 цвірінькає з підлітками про пациків і кльову кіношку, дере на собі сорочку у відстоюванні прав Гаррі Поттера не перейменовуватися в Гриця Гончара. Тому насправді не пенсіонерство, а перехід в деяку віртуальну іпостась. Поменше шоу і побільше сповіді. Мені здається, що шоу на мій вік вистачило. Але ж це не значить, що в перспективі постриг і монастир. Якщо з’являться дискусійні майданчики поза політикою, то чекайте мене на них. А краще, коли менше шоу і побільше книжок. Я колись зробив таке узагальнення - забагато сексу і замало дітей. То ж, мабуть, час порівнювати, щоб кількість сексу відповідала кількості дітей.

Когда-то Виктор Ющенко в одном интервью сказал что прочитал вашу новую книгу - неужели бухгалтер понимает что-то в высокой поэзии или вы настолько модный поэт в среде истеблишмента?
Насправді, український політикум мало що читає. Але якщо мене й читає істеблішмент, то саме в пошуках афористичності чи парадоксального способу висловлюватися. Саме для того, щоб цей досвід адаптувати для своїх потреб.

Політика вбиває в поетові поета - чи навпаки - робить його ще поетовішим?
Насправді політика - це ще одна сфера людського досвіду. Саме та, котра робить тебе відповідальним за кожне слово і кожну титлу так, ніби ти підписуєш комусь вирок. А насправді досвід великих узагальнень - це все-таки досвід більше політичний, аніж політичний. І поезії в часи нинішнього багатослів’я так потрібна точність висловів і афористичність, що тільки політичний досвід може дати зрозуміти це.

Чому ти пішов у політику? Був же цілком адекватним чуваком!
Це політика пішла в мене. Пройшла, як куля навиліт. Але зажило як на собаці. Хоча я вважаю себе цілком адекватним політиком і навіть не колишнім. Просто я реалізую свою політику в набагато людськіший, природніший спосіб на тлі нинішніх неприродніх політичних зносин. Якщо знову обставини зміняться так, що особистість буде потрібна суспільству, а не суспільству висмоктують останні соки нинішні псевдополітики, я знову займуся реальною політикою. Просто потрібно плекати живі і адекватні середовища для майбутніх змін. Інакше маргіналізація політики не зупиниться. Що робити більш менш адекватній людині у кодлі табачників, царьових, лукянових та інших симоненок? Іти і стати такими, як вони? чи міняти обставинах, щоб в політику прийшли такі , як ти?

В усіх українців, певно, є єдиний антагоніст - уособлення антиукраїнськості Дмитро Табачник. Але ж ця персона не завжди була такою суперечливою. Існують спогади очевидців про Дмитра Табачника як освіченого й хорошого історика. Ви з ним, здається, працювали, принаймні про це йдеться у ваших спогадах про "мемуари Кучми". Які ж метаморфози сталися з Табачником? І чи ви ще підтримуєте з ним зв’язки?
Я навіть знаю про те, що Табачник намагався після Майдану намалюватися в середовищі помаранчевих, за прикладом Губського. Але оскільки "Наша Україна" виявилася принциповішою ніж БЮТ, то це остаточно доруйнувало слабку політичну психіку вищезгаданої особи. Взагалі в середовищі експертів, з якими я спілкуюся, Табачника називають не інакше як політичним пенсіонером. І в який би спосіб він не реінкарнувався, іншого самоствердження, аніж жалюгідний тип, йому навряд чи світить. Особливо в світлі його останніх інвектив щодо Галичини і галичанства. Єдина для нього світла перспектива - хіба що Госдума Росії. Але там своїх Табачників аж кишить. Тим більше, що росіяни зрадників не люблять. Тай парадоксально, чому радянська людина Табачник має бути успішним в нерадянській Україні. А щодо його наукових ступенів, то вони за своєю природою такі ж як і в Януковича. Що власне і стало перепусткою для нього в список Партії регіонів. Я думаю, що глуму з "Великими Українцями" йому не пробачать багато поколінь українців.

І питання навздогін - розкажіть про себе трохи, ну про приватне, а то про "звьозд" шоу-бізнеса ми знаємо, а про літераторів - ні. Несправедливо...
Я живу між Львовом та Києвом. Моя дружина з синами оберігає Львівську фортецю, а будую Київську. Якби я займався тільки літературою, мені вистачало б львівського простору. Але поза літературою є політика та інші справи. А ще я не забуваю про Канів та Черкащину. Я народився під Тарасовою горою. А це і менталітет, і свідомість... А взагалі все, що в мені доброго, від цих трьох міст. А все, що поганого, від проклятого соціуму.

Володимир Цибулько - крім того, що поет, то ще й іміджмейкер, якщо дозволите так сказати, Президента України. Хоч і в минулому) Як щодо вашого іміджу. Ви його якось спеціально вибудовували? Якщо так, то чи досягли бажаного результату?
Щодо самого себе, то це окремий випадок. Я не та постать, на котрій через спеціальну розкрутку можна заробити великі гроші. Тому і не займаюся саморозкруткою. Я швидше рефлектую на певні події, або проектую їх для інших. Тому у спроектованих мною сценаріях місця для спеціально створеного себе коханого я не передбачаю. І не намагаюся втулити себе у великих сценаріях на вигідне прибуткове місце. Адже боротьба за це місце виїдає всю творчу енергію. Без грошей можна прожити, а без творчої реалізації, мабуть, ні. Роки мого вимушеного мовчання далися мені дуже дорого. Тому і дистанція є не технологічним кроком, а кроком на самозбереження.

Ви на кого зараз працюєте? На Балогу?
Я працюю на державу. Мені важливо, щоб перемагала та політика, яка робить Україну сильною та конкурентноздатною. Я не працюю

Що вам найбільше запам'яталось зі студентських часів?
Сверблячка в пошуках оригінальних текстів, наприклад, коли ти умудрявся позичати книгу Аполінера, то за ніч умудрявся її не просто двічі прочитати, а ще й половину переписати. Взагалі вакуум якісної літератури просто вбивав. Тому будь-яку оригінальну книгу ми умудрялися зачитувати до дір. І в дискусіях ламали такі списи, що навіть за нинішніх умов в дискусіях довкола фінансів таких не ламають.

Коли вийде остання збірка "Політикон"?
До нового року книжка вийде і ще вийде і книжка есеїстики, яка зветься "Легка політика". Я спеціально не гнав коня до Форуму., адже в лавині форумних заходів вона могла б розчинитися. Тому в грудні, мені здається, ніщо не заважатиме тому, щоб вона стала справжньою подією. Як зразок актуальності, пропоную читачам чату текст "Росія.com.ua"

Росія.com.ua

Росія в тумані
Росія у п’яні
Росія в тобі і мені
Якщо тебе раптом дістав Достоєвський
Піди і втопися в гівні
Якщо тебе раптом дістав Достоєвський
То Путіну це ще простіш
Куди вона двине куди вона суне
Росію умом хрін просциш
Росія росія коли много водки
Стаєш ти доступніш-простіш
Лиш тонуть підводки
Лиш тонуть підводки
Немовби підводи прості

Росія в обмані
Стриже свої мані
Росія здирає останні штани
Та чим він дістане нас цей Достоєвський
Хіба що Толстим але не для шпани

Толстій Толстоєвським
Дурній Дурнаєвським
Крім газу в нас є все лиш серця нема
Росія в обмані як водка в стакані
Бліда й безвідмовна як курва німа
З двуглавим ведмедем цілується грізлі
А ми рознещасні
Як ми поміж них влізли
Про це не співає
А ні кому вниз а ні кому влиз
Її розпирає
О як невблаганно її роозпирає
Її вседержавний метеоризм
В тумані в обмані
В хмільнім кацапстані
У стайні людській

Подібна корові та тільки корова
хіба себе здоїть до самої крові
Сама себе здоїть
На нафтосльозу

Росія в тумані росія в дурмані росія вобмані
Росія усюди росія ніде
Себе у нікуди нізвідки веде
І все було б добре
Якби битий шлях той
Лежав не повз
Київ
Лежав не повз серце
Розтоптаних нею нещасних людей

Розтоптаних нею знещаснених націй
Розпечений погляд туман пропече
Вам все ще воздасться
Усе ще воздасться
Тим що зупиниться все
Що би мало мінятися
Й звортньому напрямку час потече

Фото: Ольга Куровець