На перший погляд нічого особливого: невеликий квадратний столик, фішки, люди, що азартно ганяють ці фішки киями по полю, прагнучи загнати їх у лузи. Віддалено нагадує більярд і, як жартують любителі, гру в «чапаєвці». Разом з тим – незвично і навіть смішно: дорослі люди, а незрозуміло чим займаються. Та варто взяти в руки кий – і вас вже не відірвати. Це називається новус.

Так виглядає стіл для гри в новус. фото автора.

Вигадали цю гру моряки, яким під час довгих плавань потрібні були розваги. Класичний більярд не підходив: громіздкий стіл займав дуже багато місце, а кулі довільно каталися під час щонайменшої хитавиці. Винахідливі мореплавці знайшли вихід, зменшивши стіл і замінивши кулі фішками. Далі вийшло так: креслення столів потрапили в латвійські приморські міста, і новус почав свій тріумфальний хід, дійшовши, нарешті, і до нас. У 2006 була зареєстрована Всеукраїнська федерація новуса; а київська була створена роком раніше.
У лютому 2008 року заступник міністра у справах сім'ї, молоді і спорту підписав указ за №799 про визнання новуса видом спорту в Україні. А серед шанувальників цієї гри помічений екс-президент України Леонід Кравчук, народний депутат Віктор Янукович-молодший та актор Валерій Чигляєв.

В новус грає і Віктор Янукович-молодший... фото з архіву Федерації новуса Києва.

... і актор Валерій Чигляєв. фото з архіву Федерації новуса Києва.

- Перші згадки про новус датуються 1924 роком, коли латвійські моряки привезли якусь дивовижну гру до себе на батьківщину, – розповідає президент Федерації новуса Києва Іван Лісовенко. – Вона припала до душі місцевому населенню. Дали їй назву «новус», що в перекладі з латині – «новий». Назва прижилася: латвійська і латинська мови трішки схожі. Відтоді ця гра почала розвиватись у Латвії та Естонії. У 1934 року пройшли перші змагання, а 1963 року була зареєстрована перша латвійська федерація новуса, і тоді ж новус внесли до реєстру національних видів спорту СРСР.

... і навіть десантники. фото з архіву Федерації новуса Києва.

Від початку ця гра була популярна виключно в рамках Латвії і Естонії, видається, що з огляду на менталітет прибалтів, тож розвитком новуса за межами цих республік ніхто не займався. Але після розпаду СРСР емігранти з Прибалтики привезли з собою в інші країни частинку своєї культури, в тому числі і новус. Скажімо так, для них це було свого роду ностальгією. Росія, Україна, Білорусія, США, Австралія, Ізраїль – скрізь, де є вихідці з Прибалтики, ця гра стає відомою.

Президент Федерації новуса Києва Іван Лісовенко. фото автора.

Правила новуса доволі прості. Як стверджує Іван Лісовенко, досить 20 хвилин, щоб зрозуміти суть – і все, можна грати. Зрозуміло, високого рівня за цей час не досягти, але 20 хвилин вистачить, щоб вас охопив азарт. Інвентар цілком доступний кожному: скажімо, базовий комплект коштує від 1000 до 1500 гривень (стіл 1х1 метр, розсувні ніжки, 32 фішки, 2 киї, 2 фішки-біти). Усі комплектуючі виконані тільки з дерева.

Цікаво, що професіонали посипають стіл борною кислотою, що сприяє кращому ковзанню фішок. «Кращого поки не придумали, – розповідає представник Німеччини пан Лейман. – Але ми намагаємося підібрати інший склад і працюємо в цьому напрямі».

«Джентльменський набір» гравця – флакони з борною кислотою, картон для розподілу кислоти по столу, пензлики для розчищення скупчення кислоти біля бортів, олівці для запису результатів. фото автора.

– Наші земляки сприймають цю гру як щось нове, як чудасію і екзотику, – говорить Іван Лісовенко. – У грі присутній азарт, і вона притягає своєю доступністю. Це найголовніший козир. Немає вікового цензу, немає соціальних і гендерних обмежень. Грати можна скрізь – і в приміщенні, і на вулиці; столик можна розмістити навіть у квартирі, потім його скласти і поставити за шафу, до стінки, наприклад. Поклав у машину, повіз на дачу, на пляж.

В новусі відсутні гендерні обмеження. фото автора.

– Зазначу також, що новус – це гра, яка об'єднує, – веде далі Лісовенко. – Хороших людей, звісно, навколо новуса поганих нема (сміється). Наші німецькі колеги засновують великі проекти, що стосуються дітей, інвалідів. Ось сьогодні у нас (23 серпня на 3-му міжнародному турнірі «Кубок Виклику» в Києві, – авт.) були присутні інваліди-візоч6ники, їм гра дуже сподобалася. Стіл для новуса доступніший для них за висотою, ніж більярдний.

За межами Києва новус популярний в Одесі, де вже склався кістяк любителів. Розвивається гра і в Севастополі. Є шанувальники в Запоріжжі, Харкові, Вінниці. У Федерацію надходять поодинокі дзвінки з інших регіонів країни, люди купують столи, але масового розвитку поки немає.

– У першу чергу для популяризації новуса ми влаштовуємо презентації, виїжджаємо в якесь місто, де вже є любителі і інвентар, – говорить Лісовенко. – Зазвичай підходять ті, що цікавляться. На «Кубку Виклику», наприклад, було багато людей, зокрема й дітей. Навіть більше, ніж минулого року.

Комплект нагород чекає переможців. фото автора.

У подальших планах – регулярне проведення турнірів. Найбільша подія чекає нас 2009 року: на початку серпня за рішенням президії Міжнародної федерації новуса 4-й чемпіонат Європи вирішено проводити в Україні.

Також ми часто виїжджаємо на турніри за кордон – Латвія, Естонія, Санкт-Петербург, віднедавна Мінськ. Наступного року виявила бажання проводити турніри Німеччина. Активно грають США, Канада, Австралія, але до них поки складно дістатися. Для початку потрібного підняти авторитет новуса в Європі, дивишся, потім вони самі запрошуватимуть.

На 3-му міжнародному турнірі «Кубок Виклику» у Києві. фото автора.

Зі спонсорами у ентузіастів новуса поки не дуже. «Усе тримається на голому ентузіазмі, на жаль. Є, звісно, внески, але це, зазвичай, особисті внески. Спонсори чекають розкрученого бренду: ми спілкувалися з бізнесменами, але не побачили їхньої зацікавленості. А політики виявляють активність тільки в передвиборних кампаніях, а потім відмовляються», – говорить Лісовенко. Попри це, він і його колеги не втрачають оптимізму і сподіваються, що гра приживеться в багатьох регіонах України.