71-річного Герхарда Трумлера на батьківщині знають як автора іменитого та плодючого. У 32 роки він покинув посаду авіадиспетчера у віденському аеропорту – і понеслось. Спершу робота в рекламі, згодом – посада особистого фотографа канцлера та президента Австрійської республіки.

Однак зйомки високопоставлених персон, прийомів та переговорів – не зовсім те, про що мріяв колишній авіадиспетчер. Трумлера цікавили люди. Прості австрійці, яких він щодня зустрічав на вулицях: без ретуші та глянцевих усмішок. А ще архітектура – не зовсім така, якою вона виглядає в путівниках.

Дідусь і бабуся.

Портрет візника.

Втім, хрестоматійна, «путівникова» Австрія – це теж творіння трумлерівських рук (чи то об’єктива). Два роки тому його стараннями світ побачили п’ять томів, присвячених культурним пам’яткам Австрії. І це ще квіточки – за тридцять років фотографічної кар’єри він видав більш, ніж 160 книг та 200 каталогів, присвячених красотам Австрії.

Трумлерівські світлини австрійських ландшафтів уже поставили на один рівень із класикою. Його серії «Старі залізничні станції», «Граніт» та «Кришталь» ще за життя автора стали частиною експозиції Віденського художнього музею.

Ратуша у Відні.

Башти пивоварних заводів.

Сходи Анагассе.

Шьонбрунн – літня резиденція Габсбургів, вид крізь лаву.

Труди фотографа не раз відзначали нагородами на будь-який смак. Його альбоми вісім разів поспіль удостоювались титулу «Найкраща книга року» у себе на батьківщині. Та й за кордоном ім’я фотографа на слуху вже не один рік.

Президент Республіки Афонських Монахів (є така автономна республіка у Греції) відзначив його фоліант «Афон – священна гора», назвавши його найкрасивішою книгою ХХ ст. про священну гору Афон. Не без уваги залишились і книги, присвячені Празі («Місто між Ґолемом, Кафкою і Швейком»), Нью-Йорку («Дві хвилини їзди від Манхеттена») та Венеції («Народитись де завгодно, померти у Венеції»).

«Відень – моя любов»

Частину з напрацьованого Герхардом Трумлером за тривалу творчу кар’єру виставляють сьогодні в київській галереї Bottega. Хтозна, може, якби не ретроспективність виставки, не була би вона такою близькою і рідною українському глядачеві. А так – все, як у нас: старенькі у поношеному одязі, тріщинки на давніх стінах і навіть металеве відро на сходовій клітці. Чого-чого, а такого від виставки «Відень – моя любов» не чекаєш.

Відро на сходах старовинного дому періоду ґрюндерства.

Після жахливих подій голокосту невелика єврейська община знову поселилась у Відні.

Правду кажучи, це навіть тішить. Бо як би там не було, але «вилизані» знімки обов’язкових для відвідання «точок огляду» вже добряче набили оскомину. Світлини Трумлера дозволяють глянути на австрійську столицю з альтернативної точки зору. З такого погляду не видно оперного театру, собору Штефандом та павільйону Сецесіон, зате видно дрібниці поміж цією величчю, наприклад, звичайний сніг на могилі Моцарта.

Памятник ерцгерцогу Альберту Саксен-Тешенскому, засновнику знаменитої колекції Альбертина.

Площа Гельденплятц з памятником Карлу, переможцю битви при Асперні проти Наполеона.

Трумлер не настроєний створювати образ великої столиці, ідеалізувати чи вивищувати рідне місто. Навпаки – він любить його за ординарність, за можливість почуватись всюди, як удома. Він прощає Відню непередбачуваність його жителів та неприбраність внутрішніх двориків.

Раковина в старому будинку у Відні.

У місті Трумлера жити приємно. Тут можна запросто спати, виставивши ноги на підвіконня. А можна просто тинятися, вивчаючи його сховки. І хай для вас не буде сюрпризом, якщо у цьому місті ви зустрінете своє місто – зіткнувшись поглядом із давньою каріатидою чи сусідським котом.

Жіноча скульптура.

Схожість Відня і України для Трумлера – не випадковість. А от у тому, що на Михайлівській, 22 сьогодні можна зіткнутись віч-на-віч з його поглядом на австрійську столицю – значна частка випадку.

Цього літа фотограф запланував зйомки колишніх австрійських земель – нашої Галичини. Ось так київським галеристам випала нагода виставити в себе іменитого автора.

Результат роботи Трумлера в Україні не забариться – вже скоро вийде німецькомовна книга про письменника Йозефа Рота (народився на Галичині) з його фотографіями. Ймовірно, це не остання серія автора із наших країв.

Оглянути виставку «Відень – моя любов» можна до 11 вересня.

Фото: bottega-gallery.com