У параграфі, що містить згадку про Україну, ідеться про нові проекті ініціативи ЄС: Black Sea Synergy («Чорноморська єдність» - пер. ред.), та Eastern Partnership («Східне партнерство» - пер. ред.), які мають допомогти розвивати всебічне співробітництво з Грузією та Україною.

Ніколя Саркозі під час саміту був у поганому гуморі. фото: ЕРА

Взагалі, бюрократи ЄС вже понад десятиліття клопітливо працюють над формулюванням таких проектів, за допомогою яких можна було б відкараскатися від українських надокучливих і нав’язливих прохань про реальну, а не віртуальну євроінтеграцію. Пріснопам’ятна «європейська політика сусідства» є вершиною єесівської нормотворчості, здійснюваної в цьому напрямку. Проте далеко не абстрактні та гіпотетичні поки що «Black Sea Synergy» та політика «Східного партнерства» є реальними сигналами єесівських настроїв і планів…

По-перше, у Брюсселі європейські політики всіляко декларувалася свою підтримку всіх положень Плану припинення вогню між Грузією та Росією, підписаного за посередництва Ніколя Саркозі. ЄС прийняв рішення про направлення в зону конфлікту 200 військових спостерігачів. І юридично, і фактично статус військового спостерігача відрізняється від статусу миротворця. Розмови про можливість направлення від ЄС миротворців у брюссельських коридорах таки мали місце, але швидко вщухли. Таким чином, офіційний Брюссель обмежиться місією із вивчення конфлікту та 200 спостерігачами, які не уповноважені збройно втручатися в конфлікт. А на практиці це значить не що інше, як пролонгацію військової присутності Росії в Грузії та подальше абсолютне домінування російських миротворців у Південній Осетії. Крім того, після визнання її незалежності Росією остання отримує юридичні підстави для укладення міжурядових угод про військове співробітництво в обхід Грузії. Якщо додати до цього неспроможність ООН прийняти хоч якесь дієве рішення щодо конфлікту на Кавказі, то ще чіткіше оприявлюється те, що поточна ситуація з миротворчим контингентом у Грузії складається виключно на користь Росії.

Акція на підтримку Грузії біля стін штаб-квартири ЄС в Брюсселі. фото: ЕРА

По-друге, засідання Європейської Ради ще раз унаочнило розбіжності й розходження в позиціях різних країн-членів ЄС. Так, в статті, опублікованій в британській газеті The Times, вчорашня зустріч ЄС була названа «безвольною». На думку британських журналістів, не достатньо жорсткі формулювання підсумкового документу, німецька та італійська відносна толерантність щодо позиції Росії та паніка Заходу перед викликами власній енергетичній безпеці грають на користь Росії.

Поки в ЄС з'ясовували стосунки, Сергій Лавров заявив, що Росія та її миротворці наслідують «глибоко християнську за духом традицію «умирать за други своя» і що «дії Росії по примусу Грузії до миру стали зразком помірності». фото: ЕРА

По-третє, замороження Європейським Союзом переговорів щодо укладення нового Договору про партнерство між ЄС та Росією, які мали розпочатися усередині вересня, не є чимось екстраординарним . Велемовним терміном «міжнародні санкції проти Росії» цей крок ЄС може називатися з великою натяжкою. Ці переговори фактично були заморожені ще з 2006 року: то балтійські країни ветували початок переговорів, то російська сторона була до них не готова.

Німецький канцлер Ангела Меркель щось емоційно розповідає прем'єру Чехії Міреку Тополанеку. фото: ЕРА

У висновках Європейської Ради наголошується на важливості саміту Україна-ЄС, який має відбутися 9 вересня. Якщо ЄС вірить в безальтернативність повноцінного діалогу та довірливих відносин із Росією на противагу агресії та переділу сфер впливу, то чому європейські політики в заключному документі зустрічі, присвяченій конфлікту в Грузії, згадують Україну? Чи не можна вважати це проявом політичного несвідомого ЄС, де захований острах залежної мало не на половину від російських нафто-газових поставок Європи перед наступальною зовнішньою політикою Росії?..