Об’єднання для взаєморозуміння «Література має стати провідником гуманізму і взаєморозуміння між народами», – це вичерпно коротке формулювання належить англійській письменниці і публіцистці Доусон Скотт. З її легкої руки почалася історія міжнародного зібрання літератур і літераторів, відоме під назвою ПЕН-клуб. Саме пані Скотт ініціювала у 1921 році об’єднання письменників – для взаємного вивчення творчості, спілкування, перекладацької діяльності.
Першим Президентом ПЕН Клубу став відомий письменник Джон Голсуорсі. Як було виписано у статуті, «товариство письменників утворено для популяризації літератури, захисту свободи висловлювань і творчості, створення міжнародної письменницької спільноти».
 |
| Джон Голсуорсі |
Новостворена організація також виступала на захист прав письменників і вільного слова у країнах, де існувала цензура. Напередодні Другої світової війни саме ПЕН Клуб рішуче засуджував ідеологію нацизму і фашизму, боронив європейських письменників, чиї книги Гітлер заборонив у Німеччині. ПЕН Клубівці також налагоджували контакти з радянськими письменниками, які у 1930-ті роки фактично опинились «за сталінською завісою».
Спершу представництва ПЕН Клубу охоплювали Європу. Але з часом все більше письменників з поза меж Старого Світу висловлювали бажання долучитись до організації. І якщо на конгресі ПЕН Клубу у Берліні 1926 року були присутні представники 15 держав, то на сьогодні ПЕН Клуб має 145 центрів (представництв) у 104 країнах світу. І як мовиться у статуті організації, «ПЕН Клуб відкритий для членства для письменників, незалежно від країни їхнього проживання, їхньої національної, релігійної чи расової приналежності».
У багатьох країнах представництво ПЕН Клубу перетворилось на самостійний інтелектуальний центр, де «обговорюються не лише проблеми літературні, а і ведуться дискусії щодо розвитку літератур, культур, громадських суспільств того чи іншого народу» (з виступу Гюнтера Грасса на міжнародному ПЕН Конгресі у Берліні 2006 року).
Про інтелектуальну вагу і значення ПЕН Клубу найліпше скажуть факти. Серед активних його членів були – Джозеф Конрад, Джордж Бернард Шоу, Анатоль Франс, Карел Чапек, Поль Валері, Томас Манн. Серед президентів – Альберто Моравіа, Генріх Бьоль, Артур Міллер, Маріо Варгас Льоса та інші визначні письменники і громадські діячі. Саме Льосі належать слова: «У час зіткнень поміж державами, відчуження між народами, ПЕН Клуб залишається важливим містком для порозуміння».
ПЕН Клуби у Східній Європі та Азії
Понад десять років діє ПЕН Клуб і в Україні. Його Президентом є відомий літературознавець, редактор газети «Наша Віра», політв‘язень Євген Сверстюк, для якого діяльність українського ПЕН Клубу має величезне значення. Якось у радіопередачі «Українська культура сьогодні і завжди» він зазначив: «Наше суспільство деградувало за роки незалежності – і в економічному, і у духовному відношенні. І в нас є лише одна дорога до світу, який має нас сприйняти. Це відкрите лице, це прийняття європейських, загальнолюдських цінностей, це прийняття вимог прозорості, одвертості, закону, який зобов’язує кожного...»
Сьогодення вирізняється не лише динамічним розвитком науки, літератури, мистецтва та здобутками у цих галузях, але і збільшенням кількості «гарячих точок» на мапі світу. ПЕН Клуб – один з міжнародних інтелектуальних об’єднань, які популяризують твори літератури різних цивілізацій, бачать у слові фактор, який цивілізації здатен з’єднати.
У публічних виступах турецький письменник Орхан Памук часто наголошує, що «гарячі точки» стали такими унаслідок «жбурляння у натовп слова». Примирити народи, зупинити конфлікти також здатне слово – це сучасне гасло ПЕН Клубу.
 |
| Нобелівську премію Орхану Памуку вручав король Швеції Карл XYI Густав, 10 грудня 2006. Фото: nobelprize.org |
Недавно – наприкінці літа – у Баку було створено ПЕН Клуб країн-членів міждержавного об’єднання ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Його мета – взаємозбагачення християнської і мусульманської літератур регіону, а відтак і взаємне порозуміння і між інтелектуалами, і між народами.
Український письменник і перекладач Сергій Грабар – один із засновників ГУАМ-івського ПЕН Клубу, вважає: «Наше творче об’єднання дозволяє знищити негативні стереотипи, які у наших суспільствах досі присутні стосовно одне одного. Для дуже багатьох українців, з чиновниками і політиками включно, азербайджанець – це чорнявий кремезний чолов’яга, котрий торгує на ринку. Грузин – доброзичливий, імпульсивний гуляка, ну і так далі. Ми ж, письменники, фактично одне одного знайомимо з нашими культурами, традиціями, з нашим справжнім образом...». Для видавця і письменника Дмитра Стуса створення ПЕН Клубу у рамках ГУАМ – це «єднання майстрів слова від Каспійського до Чорного морів».
 |
|
Дмитро Стус зауважує, що створення ПЕН Клубів у державах, які упродовж тривалого часу перебували у колоніальному статусі (як то усі колишні республіки РСР), дозволяє «напряму» спілкуватись письменникам і видавцям, перекладачам і читачам, оминаючи імперський центр. «Ми, письменники, таким чином не просто створюємо новий літературний простір, в якому усі мови рівні, а барви і звуки світу цей простір об’єднують у велику креативну картину буття», - зазначив він.
