Перед Паралімпіадою я розраховував на високі результати. Я припускав узяти перше місце на дистанції 100 метрів брасом. Решта дистанцій – непередбачувані. Не тільки для мене, але і для кожного спортсмена, який брав участь в Іграх. Тому, той результат, який мені вдалося досягти, він взагалі для мене унікальний.

Тобто, окрім стометрівки брасом, на решті дистанцій ви експериментували?

Я не можу сказати, що це були експерименти. Я готувався до них, я підводився до них. Ми з моїм тренером планомірно готувалися не тільки до стометрівки брасом. А ось 100-метрівку я просто не міг віддати нікому. Єдиною причиною, з якої я міг не виграти її, – якась можлива дискваліфікація або ж погрішності зі свого боку. Але суперники навряд чи мене змогли б обігнати.

На інших дистанціях все було більш несподівано. Але мої тренування принесли успіх. Я проплив всі дистанції з пристойним результатом. Я поліпшив всі свої особисті рекорди.

На цій Паралімпіаді були оновлені майже всі рекорди в плаванні. Звідки такі результати?

Розумієте, дуже багато змагань, на які ми їздили, не були ліцензійними. Там ми також встановлювали рекорди світу, звичайно, показували не такі високі результати, але все ж таки. Так от, ті результати, які ми показували на не ліцензійних змаганнях, вони просто не вносилися до рейтингів. Що стосується того, звідки узялися ці рекорди, скажу просто – результати постійно поліпшуються. До Паралімпіади всі спортсмени підійшли в своїй кращій формі, так що і результати показали високі.

Всі знають, що в плаванні дуже необхідна правильна фармакологія. Багато хто вважає, що без фармацевтичних засобів високого результату показати не можливо. Наприклад, фахівці, тому і ставлять під сумнів результати американського плавця Майкла Фелпса, який на Олімпіаді в Пекіні завоював 8 золотих нагород. Що можете сказати із цього приводу?

Мені, наприклад фармакологія потрібна для моїх очей. Фізичні навантаження дуже впливають на моє здоров'я, тому, щоб мінімізувати наслідок їх впливу на організм необхідно вживати медичні препарати. Але це робиться не для досягнення вищого результату, а для збереження фізичного здоров'я. Звичайно, нам в збірній України видаються препарати, наприклад, енергетики, вуглеводи. У нас немає ніяких ін'єкцій, пігулок. Нам привозять якісь апарати, лазери, наприклад, для того, щоб кров краще схоплювала кисень. Тобто, прості препарати для підтримки фізичного здоров'я.

З приводу того, чи вживав Майкл Фелпс якісь невідомі препарати, я не знаю. Звичайно, для відновлення він використовує фармакологію. Але, не це головне. Я упевнений, що до цих Ігор він добре підготувався. Реально, він до них йшов все своє життя. Та легкість, з якою він вигравав, свідчить тільки про його унікальність як спортсмена. Для того, щоб добиватися таких результатів, потрібна певна фармакологія, потрібний певний режим – і харчування, і відпочинку. Але допінг тут ні до чого. Зараз антидопінгове агентство ВАДА присікає будь-яке вживання заборонених препаратів. Фелпс – унікальна молода людина, це просто мій кумир в спорті. Який би допінг не вживав спортсмен, все одно він не зможе показати такого результату, як показав Майкл Фелпс.

Олексій, як вам сама Паралімпіада і Китай взагалі?

Знаєте, Пекін мене приємно здивував. Я перший раз був в Китаї. Коли я їхав туди, мене попереджали, що там, як на іншій планеті. Правда, я в це не вірив, і їхав туди як в будь-яку іншу закордонну поїздку.

Я туди приїхав, нас дуже тепло зустріли там і проявляли до нас дуже пильну увагу. Ті людські і матеріальні ресурси, які китайці вклали в Олімпіаду і Паралімпіаду просто дійсно вражають. Спортивні споруди в Пекіні просто вразили. Коли дивишся на Аквацентр і на стадіон «Пташине гніздо» вражаєшся. Це взагалі унікальні споруди, які я навіть і не думав, що можуть побудувати. Тому у мене дуже хороші враження залишилися від поїздки до Пекіна.

Встигли погуляти по Пекіну?

Звичайно. Ми ходили на екскурсії і самі гуляли по місту. Ми побачили мавзолей Мао Дзедуна, найбільшу площу в світі, китайські храми і Велику китайську стіну. Вражень вистачить на все життя. Пам'ятатиму про цю поїздку завжди.

Також дуже приємно здивувало ставлення жителів Пекіна до приїжджим. Навіть, коли ми ходили в звичайному одязі по столиці Китаю, до нас підходили люди. Вони впізнавали нас: «О, це та людина, яку ми бачили по телевізору. Юкрейн, Юкрейн». Всі віталися з нами, фотографувалися.

Знаєте, історія з цієї поїздки: я просто гуляю по місту, і за мною йде спочатку одна людина, потім дві, потім три, збирається вже цілий натовп. Я зупиняюся, вони зупиняються, я йду, вони йдуть. І тут підходить один найсміливіший, і просить сфотографуватися зі мною. Я, звичайно ж, погодився, а він бідний аж затрясся від радості. І тут до мене почали підходити про інші «переслідувачі». Я, звичайно ж, нікому в спільній фотографії не відмовив. Було дуже приємно. Знаєте, в Китаї Україну люблять, і після цієї Паралімпіади полюбили ще більше.

А як вам китайська кухня? Щось спробували?

Звичайно. І жаб їв, і суші. Правда суші я міг і в Україні поїсти. Але було цікаво спробувати саме їх суші. Вони ж все роблять при нас. Це все кумедно. Китайські кухарі справжні віртуози – крутять, підкидають, перевертають. Прикольно все це.

А чи не боялися їсти невідому їжу?

Звичайно, деяке побоювання було. Тому, перед змаганнями я не ризикував спробувати страви китайської кухні. Не хотілося пролежати три тижні з хворим животом замість змагань на блакитних доріжках. А ось після змагань – будь ласка. Звичайно, я не захоплювався китайською кухнею, але поїсти її встиг. Мені було цікаво. Але українська кухня все-таки краща. Я приїхав додому, насамперед мені налили велику тарілку борщу. Я її всю з'їв. Потім поїв пельмені. Дуже смачно було.

Олексій, держава визначила великі винагороди для призерів Паралімпійських ігор. За золото – 700 тисяч гривень, за срібло 500 тисяч. У вас три золоті і дві срібні медалі – тобто 3 мільйони 100 тисяч гривень. Непоганий заробіток. Вже придумали, що будете робити з цими коштами?

Розумієте, я якось навіть ще і не замислювався над цим, тому що ще їх не отримав. Я поки що відчуваю тільки увагу з боку людей, журналістів, функціонерів. Що стосується грошей, то, напевно, я з ними вчиню як більшість людей – забезпечу своє особисте життя і допоможу своїм родичам. У мене не було таких думок, купити якусь дорогу машину або витратити ці гроші даремно.

Коли я їхав до Пекіна, я про гроші навіть і не замислювався, я їхав заробляти медалі для того, щоб підвищувати престиж України.