Дебати складалися з двох ключових блоків: економічного й зовнішньополітичного.

Повний текст дебатів англійською мовою доступний на сайті газети Los Angeles Times.

Економіка. Час чітких відповідей

Минулої п’ятниці в стінах університету Міссіссіппі в першому раунді дебатів Барак Обама та Джон Маккейн мали б, у першу чергу, продемонструвати своє бачення шляхів виходу з фінансової кризи. Чи це трапилося? Модератор дебатів Джим Лерер кілька разів повторив дуже чітке запитання: яким чином кожен із кандидатів у разі обрання вирішуватиме проблему бюджетного дефіциту, обумовлену фінансовою кризою й рішенням про 700-мільярдний фінансовий пакет для викуповування боргів фінансових кампаній.

фото: ЕРА

Диво, але факт: Барак Обама за всієї своєї компетенції в економічній проблематиці не дав чіткої відповіді на це запитання. Він знову й знову повертався до своїх домашніх заготовок щодо того, що не можна не тільки урізати, але, навпаки, треба суттєво покращити фінансування системи охорони здоров’я та шкільної освіти.

фото: ЕРА

Самі по собі це є вкрай важливі речі, але все ж таки кандидатом, який спромігся на анонсування неминучих і непопулярних рішень в ситуації, яка склалася, був Джон Маккейн, а не Барак Обама. Висуванець республіканців дав максимально чітку відповідь: Америка стоїть перед потребою скорочення бюджетних витрат, і від цього нікуди втекти.

фото: ЕРА

Зовнішня політика: спроба міні-контент аналізу

Понад половина часу, відведеного для дебатів, була присвячена питанням національної безпеки та зовнішньої політики. Війна в Іраку, позиції США щодо Ірану, Афганістану та Пакистану, а також Росії були ключовими підтемами обговорення.

«ПіК України» зробив такий ось міні-контент аналіз виступів учасників дебатів: ми підрахували скількох сучасних іноземних політиків було згадано під час дебатів, хто з кандидатів кого згадав і в якому тоні (позитивний, нейтральний, негативний). Навіщо це робити? Таким чином можна дуже оперативно продемонструвати основні ідеологічні, тематичні та проблемні вектори в позиціях Барака Обами та Джона Маккейна. Існує така гіпотеза, що через контент аналіз можна викрити те, що навіть самі автори висловлювань воліли б приховати.

Отож під час дебатів обома політиками було згадано 10 сучасних іноземних політиків, екс-Президент Пакистану Первез Мушарраф (Обама, негативний тон), Президент Венесуели Уго Чавес (Маккейн, негативний тон), Президент Ірану Махмуд Ахмадинеджат (Обама, Маккейн, негативний тон), Міхаїл Саакашвілі (Маккейн, позитивний тон; Обама, нейтральний тон), Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін (Маккейн, негативний тон), Президент Афганістану Хамід Карзай (Обама, нейтральний тон), новий Президент Пакистану Асіф Аль Зардарі (Маккейн, нейтральний тон), Голова Державної ради Куби Рауль Кастро (Маккейн, негативний) й нарешті, двоє українських політиків - Президент України Віктор Ющенко (Маккейн, нейтральний тон) та Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко (Маккейн, нейтральний тон).

Якщо абстрагуватися від усього, що вже відомо й зрозуміло, від будь-якого контексту дебатів, то з результатів нашого імпровізованого міні-контент аналізу видно, що тільки з двох країн було згадано більше, ніж по одному політику – з Пакистану та з України. І це дуже легко пояснити: обидві країни на слуху протягом останніх тижнів, причому на слуху негативному. У Пакистані, як відомо, трапляється один теракт за одним, точаться безкінечні політичні сутички, відбулася зміна державного керівництва. А щодо України, то Джон Маккейн дуже чітко зартикулював, чому він вважає «українське питання» актуальним: «Події в Грузії зачіпають і Україну. Україна має Крим, де в Севастополі розташований Російський флот. І політичний розлам між Ющенко та Тимошенко є дуже серйозною проблемою. Ми маємо зробити все, аби Україна, українці переконалися, що ми їхні друзі». Далі, кандидат від республіканців також зауважив, що Україні мають бути гарантовані перспективи членства в НАТО та можливість приєднання до ПДЧ.

Ось так, перед усією Америкою «українське питання» прозвучало з вуст Джона Маккейна. Барак Обама Україну не згадував. Взагалі, з наведених вище результатів аналізу дуже чітко видно, наскільки войовничішою та жорсткішою є позиція Маккейна щодо ключових питань національної безпеки та зовнішньої політики США.

фото: ЕРА

Чесно кажучи, і Маккейн, і Обама, здається, однаковою мірою прагнули оминути найважливіше питання на порядку денному Америки (економічну кризу – прим. «Пік України»), переводячи увагу на будь-яку іншу можливу тему. Ніхто з них не сказав нічого справді сутнісного про кредитну кризу, окрім того, що треба захистити просту вулицю від домінування інтересів головної фінансової вулиці (англ. – to protect Main Street from Wall Street).
Гейл Коллінз, New York Times, 27 вересня 2008

Обама зробив кілька помилок: по-перше, він неправильно процитував висловлювання Генрі Кіссінджера щодо можливостей переговорів з Іраном; по-друге, він не зумів запропонувати щось переконливе у відповідь на аргументи Маккейна щодо вирішення проблем у царині національної безпеки. Але, з іншого боку, якщо постдебатні опитування покажуть, що Обама переконав більшість виборців у своїй неготовності бути Головнокомандувачем, то я особисто здивуюся. Що стосується Маккейна, то він мав чимало нагод підтвердити свою компетентність в питаннях економіки, але він ними не скористався. Я все очікував, коли ж він наголосить на тому, як саме йому вдалося переконати республіканців у Палаті Представників підтримати план подолання фінансової кризи. Але він так і не зробив цього під час дебатів… Але Маккейн зумів зробити іншу вигідну річ – перевести фокус дебатів на свою улюблену тему - потребу скорочення бюджетних витрат.
Фред Баронес, The Wall Street Journal, 29 вересня 2008

Важко сказати, де було більше суперечок: у самих президентських дебатах між Джоном Маккейном та Бараком Обамою чи в дискусіях експертів на телебаченні по закінченні дебатів. Ці експерти поспішили розпочати жваві дискусії щодо того, хто ж таки є переможцем першого туру президентських дебатів, за яким спостерігали десятки мільйонів американців. Але все це так і не допомогло чітко з’ясувати, хто ж таки став переможцем. Це ще раз демонструє, наскільки поруч один від одного стоять кандидати в цій кампанії і наскільки великим є вплив їхніх спін-докторів.
Давід Баудер, Chicago Tribune, 27 вересня 2008

Хто виграв?
Все залежить від того, хто дає оцінку. Як у гімнастиці, чи в боксі, чи скажімо, в шоу «Танці з зірками», у цьому разі критерії перемоги є дуже розмитими та суб’єктивними, їх не можливо чітко визначити… Жоден із кандидатів не зазнав якогось очевидного провалу, кожен мав у своєму арсеналі незручні для свого опонента факти, кожен із кандидатів добре знав напам’ять назви іноземних держав та їхніх керівників. (Це вже так прекрасно!) Ці дебати ані шокували, ані хоча б якось вразили.
Роберт Ллойд, Los Angeles Times, 27 вересня 2008

Дебати мало що змінили в природі цієї президентської кампанії: кандидати й надалі стоять дуже близько один від одного. Під час дебатів не було якихось особливих великих помилок чи випадів з боку обох із кандидатів. Містер Обама виглядав переконливішим у питаннях економіки, містер Маккейн був жорсткішим в своїй риториці щодо зовнішньополітичних проболем.
Тім Райд, The Times, 29 вересня

Барак Обама видавався сильнішим кандидатом у президентських дебатах, продемонструвавши свою спроможність розмовляти на рівних із Джоном Маккейном, коли йдеться про питання національної безпеки. Вважається, що Б. Обамі найбільше бракує компетенції саме в цій царині.
Протягом 98-хвилинних дебатів обидва кандидата навели ряд серйозних аргументів на рахунок фінансової кризи, політики США щодо Іраку, Ірану та Пакистану, але ніхто з них не спромігся зробити такий крок, який би міг змінити перебіг усієї кампанії.У цих дебатах не було ані великих помилок, ані кульмінаційних моментів, але, в цілому, загальний перебіг дебатів був на користь Барака Обами.
Івен Макаскілл, Сюзанн Голденберг, The Guardian, 28 вересня 2008

Статечний 72-річний вік його не змінив (Джона Маккейна – прим. ред.) Під прицілом вогню та ударів Барак Обама не впав на підлогу, але під час дебатів було таки кілька моментів, коли він був дуже близький до цього та, зрештою, закінчив, як відносний лузер. Ці дебати були протистоянням між жорстким політиком та оратором, між боксером та професором, між борцем та романтиком. Там, де Маккейн пропонує жорсткість дії, важку працю та боротьбу, Обама пропоную візію привабливішої Америки та кращого світу.

Аллекс Спілліус, The Daily Telegraph, 27 вересня 2008