Тему Росії (у контексті конфлікту на Кавказі) зачепили всі часописи, але найбільш антиросійським вийшов «Український тиждень». Навіть економічна криза в нім описана через помилки російського уряду. Тема блогерства і спілкування на форумах – крізь призму інформаційної атаки з боку окремих партій і знову-таки Росії. А одна з авторських колонок присвячена тому, що росіянам в Україні соромно за свою націю. Перепало і проросійській Партії регіонів. Тема її розколу описана в подробицях, з інфографікою, і винесена на обкладинку.

Осібно стоять «Фокус» і «Профиль», які дуже стримано подали загальні теми цього тижня. Перипетії у Партії регіонів у «Фокусі» подані крізь призму формування нової коаліції та інтерв'ю з Раїсою Богатирьовою. Економічна криза висвітлена в найоптимістичніших фарбах.

Натомість «Профиль» взагалі не бачить зовнішніх загроз для країни (інтерв'ю з начальником ГУ розвідки Міноборони). А аналізуючи невдачі наших складальників і виробників побутової техніки, намагається окрім іншого навести приклади виходу з ситуації.

«Кореспондент» № 36

Проте номер відкривають дві статті про відкати («От рассвета до отката», Максим Біроваш, «Нагреть родину», Анастасія Щербина) – у сфері приватного бізнесу і у сфері держзакупівель. Журнал озвучує розмір «ринку відкатів» у бюджетній сфері – $4 млрд.

У статті «Русью запахло» (Борис Рудь) зачеплена тема закарпатських русинів. Лейтмотив статті точно передає остання строчка – «Два роки тому комітет з ліквідації расової дискримінації ООН рекомендував Україні визнати русинів нацменшістю». Тобто, не вдаючись особливо у генезис проблеми, журнал пропонує все-таки звернути увагу на потребі цих людей. Ця стаття є ліберальним варіантом висвітлення питання закарпатських русинів. Більше півроку тому спочилий у бозі тижневик «Der Spiegel Профіль Україна» відписав цю тему достатньо жорстко, торкнувшися навіть найболючіших її аспектів – контактів лідерів русинів з Москвою, а також юридичних підстав перебування Закарпаття у складі України.

Єврооптимістичний матеріал «Скажите «ЕС» (Катерина Коберник) містить висновок про те, що «прочинені Євросоюзом двері» наші політики можуть зачинити.

Інтерв'ю зі Святославом Вакарчуком («Вийшел из боя», Ірина Іллюшина) вийшло політичною післямовою вже колишнього депутата.

Титульна стаття номера («Большая депрессия», Олександр Пасхавер, Максим Біроваш), напевно, найпесимістичніший економічний матеріал журналу за всю його історію. Починаючи з США, потім через Росію, розглядається криза в Україні та її перспективи. Інфографіка чесно показує, що падіння української фондової біржі було найглибшим у світі. Закінчується стаття напівнатяком експерта: мовляв, якщо купувати акції зараз, то за пару років можна буде отримати солідний прибуток. Щоб краще відчути глибину кризи, на всю сторінку подані цитати з американських блогів.

Цікава, напевно, стаття «Расширенный поиск» (Катерина Салей) про сищиків і детективи, але на синьому тлі не читається перша половина матеріалу.

Завершують економічний блок статті про водійську школу для жінок («Шпильки на колесах», Ірина Сандул) і про комерційну сторону блогерства («Блог в помощь», Катерина Салей).

Три статті рубрики «Мир» стосуються Росії: про відмову Європи приймати чеченських біженців («Особо опасные», Наталія Мечетна), оптимістична на тлі обкладинки стаття про величезні корпоративні витрати в Москві («Гуляй, Москва!», Ірина Сандул) і про імідж Росії у світі після війни в Грузії («Московский акцент», Павло Глумін).

Дуже виразна й легка стаття про майбутню зміну полюсів Землі («Магнитный апокалипсис», Тетяна Когут) з хорошою інфографікою. У статті популярно розповідається про наслідки можливого «стрибка» і подальші катаклізми. Не обійшлося і без згадки про «точку майя» – 21 грудня 2012 року, коли закінчується календар майя – як про можливу дату «кінця світу». Кінець статті залишає надію на те, що зміна полюсів буде поступальною і еволюційною.

Тенденція в кінематографі до висвітлення офісного життя розглядається у статті «Суперклерки» (Ірина Навольнєва). За приклад – останні голлівудські хіти «Особливо небезпечний», «Людина-павук», «Диявол носить Прада».

Завершує номер інтерв'ю з Андрієм Жолдаком («Театральний елемент»). Доволі песимістичне відносно майбутнього українського театру. Гідне завершення сумного номера.

«Фокус» №38

Відкриває номер досить оптимістична стаття про фінансову кризу («Убийственное пике», Дмитро Слінько), в якій увагу здебільшого зосереджено на банківському секторі і металургії.

Про проблеми при формуванні нової коаліції йдеться в «Выбрали выборы» (Наталія Бублик). Акцент зроблено на коаліції у форматі ПР+БЮТ. При чому розглядаються і внутріпартійні розбіжності з цього приводу.

«Партии дозрели», Дмитра Русина – про бізнес на продажу політичних партій.

Інтерв'ю з Раїсою Богатирьовою («Временно беспартийная», Леонід Горбовський) доволі жорстке, чудово лягає на озвучену перед цим тезу про розкол у Партії регіонів.

«Креатив на двоих», Марії Шамоти – про сімейну рекламну фірму Віри та Костянтина Счастних.

Про те, як живуть грузини в Росії після конфлікту на Кавказі – «Москва грузинская», Лани Куйбіної. Матеріал витриманий у позитивних оптимістичних нотах.

Тема номера: онкологія. Дві статті («Из клешней», Оксана Савченко, «Фея против рака», Анастасія Рінгіс) доволі жорстко змальовують ситуацію з лікуванням і діагностикою раку в Україні, а також розповідають про роботу з хворими.

«Сам себе управдом» (Віталій Атанасов) – спроба з'ясувати на прикладі конкретного будинку, чому в Україні мляво йде заміна ЖЕКів на об'єднання квартировласників.

Інтерв'ю з учасниками АВВА Бені і Бьйорном («Небабы из «АББЫ») у зв'язку з виходом на екрани мюзиклу «Мама міа» надав журналу дистриб'ютор.

«Аптекарский тупик» (Олександр Мащенко) знову піднімає тему допінгу в спорті. Цю тему «Фокус» вже освітлював раніше.

«Профиль» №36

Відкриває номер стаття про перші в історії Київського нацуніверситету вибори ректора («Стратегическая высота», Леся Гонта). Подано коментарі анонімів і потенційних кандидатів у ректори.

Про те, скільки запитів і законопроектів за рік роботи в Раді подав Святослав Вакарчук повідомляється в статті «Уставший от ада?» (Михайлина Скорик). Виявляється – нуль. Проте, він зможе претендувати на пільги як екс-депутат. Вони також перераховані у статті.

«Жодної загрози для України немає» – таким є головний висновок начальника ГУ розвідки Міноборони Віктора Гвоздя щодо конфлікту на Кавказі. Ця ж фраза винесена в заголовок статті (Іван Рябчій). Від відповіді на найцікавіше питання – про українських Мата Харі та Зорге – він ухилився.

«Открытие бюджетного сезона», Юрія Сколоздри – спроба розібратись у проекті держбюджету і бюджетному процесі, в якому все тільки-но починається.

Цикл статей про те, чому в Україні невигідно виробляти або вже навіть збирати побутову техніку («Сделано по-своему», Тетяна Плешивцева, «Китайский секрет», Тетяна Плешивцева), а також рецепти успіху у цій сфері від сусідів і Китаю.

На продовження теми Китаю – «Крадущийся дракон» (Ольга Рєка, Олексій Коваль). Про Китай, його економіку, дії у зв'язку з економічному кризою в США. Закінчується стаття жалем з приводу вкрай пасивної української політики щодо Китаю.

«Бизнесмены-консулы», Тетяна Плешивцева. Про інститут почесних консулів – скільки коштує, які привілеї. На конкретних прикладах.

У «культурі» – звіт про Львівський книжковий форум («Книжный «Оскар», Софія Гордієнко) та інтерв'ю з керівником «Сузір’я» Олексієм Кужельним з нагоди кількох ювілеїв («Юбилей три в одном», Віра Доленко).

У розділі «історія» постійний автор рубрики Кость Бондаренко розповідає про уродженця Лисаветграда (Кіровограда), який вважав себе одеситом, письменника Юрія Олешу.

«Український тиждень» №38

Відкриває номер інтерв'ю з гендиректором Нацхудмузею України Анатолієм Мельником («Справжні гроші», Юрій Макаров). В основному стосується поточної роботи музею, його ролі у вивченні та пропаганді українського мистецтва.

«Регіональну» тему починає Антон Зікора («Світ очима регіонала»), аналізуючи партійну пресу ПР. Ситуацію в самій партії у зв'язку з виходом з її складу Раїси Богатирьової та розколом Янукович-Ахметов аналізує Ганна Бабинець («Бурхливе життя моноліту»). Взаємини в партії, в т.ч. й фінансові, проілюстровані досить зрозумілою інфографікою.

Симпатично подано аналіз законопроекту («І вся лобістська рать...», Сергій Лук’янчук, Анатолій Бондаренко), що зберігає високі мита на різні групи товарів. Оскільки в документі вони подані у вигляді груп цифр, в матеріалі вони виділені різними кольорами і підписано, що ховається за нескінченними номерами.

На відміну від «Кореспондента», який аналізує комерційну вигоду від ведення блогів, «УТ» патріотично піднімає тему інформаційних атак у блогах, на форумах і тощо («Балакучий «спецназ», Андрій Лаврик, Богдан Буткевич).

У економічному розділі «УТ» аналізується вигода від бізнесу на хостелах в Україні («Нічліжка готельного типу», Ганна Полуденко) і перераховуються помилки російської влади в боротьбі з кризою («Цунамі в тихій гавані», Сергій Лук’янчук). Крім того, журнал аналізує типові базові комплектації автомобілів («Автомобіль фарширований», Микола Лузенко) та економічні проблеми Естонії («Тигр зі стертими зубами», Олександр Шегедін).

Перед «темою тижня» – матеріал про соцслужбу, якій вдається переконувати матерів, які хотіли відмовитися від немовлят, залишити малюків у себе («Діті. Куді діти?..», Марія Старожицька, Інна Завгородняя).

«Тема тижня» – мегаполіси. Журнал спробував проаналізувати причини і наслідки збільшення кількості жителів у містах. І хоча перша стаття присвячена Києву (Таких не беруть у мегаполіси», Анатолій Бондаренко), самому Києву в ній відведено не так вже і багато місця. Далі йдуть замальовки Юрія Макарова і Світлани Пиркало про Токіо, Париж і Лондон. А в Only in Megacity (Ганна Бабинець) розповідається про суто міські породження – боротьба із забудовниками, паркур і графіті.

Популярна стаття про байкерів «Чоловічий клуб», Галини Ключковської.

У розділі «історія» піднято тему перших християн на Русі («1126 років хрещення Русі», Сергій Конча). У статті детально викладено факти, які, в принципі, відомі зі шкільних підручників, що до Владимира християнство сповідували Аскольд і Ольга, і перше формальне хрещення Русі цілком могло мати місце за 100 років до дати, що офіційно відзначалася.

Логічним продовженням є стаття про Трипілля («Трипільська матриця», Олена Чекан), те саме село, де Вікентій Хвойка вперше виявив поселення прадавньої культури.

Цикл статей про культуру смаку продовжує матеріал про кавуни («Кавун, як він є», Роман Кабачій).

Про дилему хокеїстів – працювати на чемпіонат Росії чи чемпіонат світу в «На двоє воріт», Владислава Головахіна.

У «культурі» – стаття про Дерена Аронофскі в контексті Венеційського фестивалю («Адвокат маргіналів», Наталія Петринська) і про Володимира Сорокіна («Крем-карамель», Вікторія Поліненко) в контексті Львівського книжкового форуму.