Результативне голосування цих трьох сил у принципових питаннях ставить під сумнів існування «помаранчевої» коаліції.
Ще вранці Віктор Ющенко закликав коаліцію у складі БЮТ і НУНС продемонструвати єдність і підтвердити її існування голосуванням щодо Грузії, а вже ввечері Юлія Тимошенко відкрито зіграла з ПР і КПУ. Спочатку БЮТ підтримав кандидатуру регіонала Олександра Лавриновича на пост першого віце-спікера парламенту (другим заступником голови Верховної Ради став бютівіці Микола Томенка). А потім команда Тимошенко разом з Партією регіонів і КПУ більш ніж у триста голосів проголосувала за спрощення процедури імпічменту Президента і розширення повноважень прем'єр-міністра в частині звільнення міністрів, призначених главою держави. При цьому парламент у черговий раз відмовився призначати Валентина Наливайченка головою Служби безпеки України.

Спікер Арсеній Яценюк і фракція НУНС, у відповідь на дії БЮТ, ПР і КПУ демонстративно залишила сесійний зал, звинувативши бютівців у свідомому розвалі коаліції і відмові від домовленостей.

Власне те, що відбулося 2 вересня, стало демонстрацією сили Юлією Тимошенко. Прем'єр-міністр дала ясно зрозуміти, що відмова частини НУНС від участі в коаліції зовсім не означатиме для неї крах політичної кар'єри. Тим більше за умов, коли де-факто коаліція БЮТ і НУНС перестала існувати, а Секретаріат Президент відкрито звинувачує нинішнього керівника Кабінету міністрів у зраді національних інтересів, Юлія Тимошенко нічого не втрачає.

Публічно БЮТ поки не говорить про створення нової коаліції. Та це на даному етапі, схоже, і не є метою Юлії Тимошенко. Навряд чи вона хоче повторити долю «зрадника» Олександра Мороза, що уклав союз з КПУ і Партією регіонів.

Для Тимошенко нинішня ситуація є предметом політичного торгу з Віктором Ющенком. Юлія Володимирівна чудово розуміє, наприклад, те, що в Україні важко провести процедуру імпічменту глави держави. Усвідомлює вона і те, що Ющенко не спостерігатиме спокійно за тим, як парламент позбавляє його повноважень. Тому мета Юлії Тимошенко в цьому випадку, схоже, одна – привести Віктора Ющенка до політичної «свідомості» та змусити його почати новий переговорний процес. Чи вдасться – поки велике питання.