На початку 2008 року кілька молодих людей вирішили створити колекцію сучасного одягу, основою якого стане історичний український костюм. Щоб максимально ефектно представити новий напрям, було задумано вбрати в національне вітчизняну еліту. Так на вулиці Заньковецької з'явилася майстерня автентичного костюма, а незабаром запрацював всеукраїнський проект під назвою «Сучасний шляхетний одяг». «ПіК України» завітав у гості до майстрів, щоб довідатись, у що ж збираються вдягати сильних світу цього.

При словах «українське вбрання» перед очима постає, природно, вишита сорочка. Але саме до цього елементу національного костюму в майстернею «Шляхетний одяг» ставляться доволі стримано. «Щоб відчути себе українцем, необов'язково носити вишиванку. Як на мене, вона не має бути обличчям українського одягу. Це всього-на-всього один з елементів», – вважає Прорва — один із натхненників проекту. А ось що говорить його соратник Людмила Климук: «У нас ще з радянських часів відбулося викривлення свідомості. Поряд з хлопцем у козацькому строї вісімнадцятого століття ставлять дівчину в плахті та вишиванці, які з'явились у дев'ятнадцятому».

Хлопці (до речі, в минулому музейні працівники) до історичної правди ставляться трепетно. Якщо, скажімо, чоловіку шиють гетьманський костюм, то його половині запропонують розкішний наряд гетьманши. Хоча від модниць доводилося приймати й більш ніж оригінальні замовлення. Наприклад... на чоловічий козацький однострій. Ну, чим не альтернатива краватці і підтяжкам?

Можливо, найближчим часом в цьому костюмі будуть прогулюватися Хрещатиком.

Працюють майстри з традиційними костюмами всіх областей України, дотримуючись унікальної колористики і нюансів крою кожного регіону. Модельєри тих часів залишили багатий спадок – тож обирати є з чого. Створюючи колекцію, майстри відштовхуються від періоду бароко. Хоча можуть звернутись і до іншого стилю, залежно від замовлення. Найчастіше замовники хочуть отримати вбрання свого роду. Буває так, що майстри одягають усю родину, відтворюючи костюми з кількох куточків України. Для того, щоб правдиво відновити костюм, проводиться справжня наукова робота. Крім того, майстерня співпрацює з музеями (зокрема, з музеєм І. Гончара, Полтавським краєзнавчим).

Тут мають справу тільки з натуральними матеріалами. Оскільки вітчизняні виробники товаром не балують, найчастіше українські костюми шиються з імпортної тканини. Але в ходу і домоткане полотно. До речі, ткацький верстат в одній з кімнат майстерні – не модна деталь інтер'єру, а діюче знаряддя праці. Часу на таку роботу йде багато, скажімо, над поясом працюють кілька днів.

У майстерні не тільки одягають, а й взувають. Усі тиснення і шви на чоботах – ручної роботи, на колодку взуття теж тягнеться вручну.

Працюють автори проекту і над іншою лінією одягу – таким собі симбіозом історії і сучасності. Перші проби робили в царині молодіжної моди. Наприклад, в майстерні народилися стильні джинсові шаровари з безліччю кишень. Виявилось, козацьке вбрання має багато спільного з хіп-хоп культурою!

Індивідуальне замовлення, натуральні матеріали, ручна робота визначають фінансовий рівень покупців. У першу чергу це бізнесмени (тут шили костюм наймолодшому з українських мільйонерів Максиму Мостовому), політики, діячі шоу-бізнесу. Зазвичай, замовивши одну річ, вони звертаються до майстерні знову.

У шляхетному вбранні з'являються на найрізноманітніших заходах: від футбольного матчу до зустрічі міжнародного рівня. Ці костюми незмінно викликають фурор на вечірках і презентаціях.

Що стосується ідеї випустити автентичний костюм «на вулиці», то про це поки не йдеться. – Середній прошарок населення ще не готовий це сприйняти, – вважає пан Прорва. – Ви вийдете так красиво одягнутий, обов'язково запитають, з якого ви театру. Тому спочатку ми хочемо вдягти людей публічних. А потім потихеньку спускати це не на масове, але на серійне виробництво.

Темні окуляри ідеально довершують образ.

Хоча поява в столиці магазинчика з драйвовим національним одягом молодь і зараз сприйняла б на ура. Почекаємо – в конструкторській «Шляхетного Одягу» вже працюють над шароварами-кльош.

Кожен ескіз – результат спільної роботи дизайнера та історика.

фото: Саша Єремєєв