Якщо порівнювати Хорватію з популярними у нас Єгиптом та Туреччиною, то багато досвідчених туристів стане на бік першої. Один з найбільших плюсів перебування тут – ненав’язливий сервіс. Хоча якщо мета поїздки –побачити і дізнатися більше, то Хорватія не може похвалитися таким різноманіттям історичних місцин як, скажімо, та сама Туреччина. Тут немає багатющого еллінського спадку, яким як своїм власним пишаються нинішні турки. Клапоть історії тут не є шагреневою шкірою. Проте тут є природа. Запаморочлива і чиста.

Хорватська Андріатика - чим не Чорне море?

Бірюзове море і скелясті гроти - рай для дайвінгу.

«Воду можна пити прямо з крана у готельному номері. Південна Далмація, куди ви прилетіли, славиться як екологічно чистий регіон. Тут немає промисловості», - одне з перших відомостей від гіда, який супроводжує нас до Дубровніка, економічного і культурного центру вищеназваного регіону. Через екологічний чинник хорвати будуть вам доводити, що в них все найкраще – фрукти, овочі, оливкова олія, вино. Щодо олій – то так, а от щодо вина – можна посперечатися.

Вузенькі вулички старого Дубровніка.

Воду в Дубровніку можна пити прямо з фонтанів.

В’їзд до Хорватії для українців – візовий. Віза коштує 280 гривень. Разом з нею у вартість туристичного пакету входять: переліт, трансфер, готель, страхування – ціна залежить від сезону і категорії обраного готелю. Місцеві гроші – куни, обмінні пункти працюють як у готелі, так і в місті (при цьому пам’ятайте, що у вас обов’язково попросять паспорт). Курс куни до іноземних валют майже всюди однаковий, крім того він майже такий як в Україні: наприклад, 4,5 кун за один американський долар. І не варто запасатися кунами відразу, тому що обміняти їх назад в готелі буває проблематично.

Три зірки для Хорватії – цілком пристойний вибір. У нашому готелі, що розташований у межах Дубровніка, було дуже багато відпочиваючих італійців, французів, дещо менше німецьких та англомовних туристів.

Княжий палац: приваблює вишуканими архітектурними формами і дивує... невеликими розмірами.

Найширша вулиця Дубровніка - Страдун. Колись це була протока.

Спілкування з готельним персоналом, як правило, не має викликати жодних проблем. Звісно, більшість з них надають перевагу інтернаціональній мові спілкування – англійській, але носіям російської мови хорвати готові розтлумачити що і до чого загальновідомими фразами. Тут відчувається слов’янська щирість і європейська стриманість водночас. Вдале поєднання.

Готують у готельних ресторанах багато, а годують смачно (хоча звісно завжди залишається місце для «бажати кращого»). Але голодним не лишиться ніхто, адже обіди тут відбуваються у вигляді шведських столів.

Багато готелів пропонують разом із пляжем і власний басейн. Але море – ось головна цінність Хорватії. Видимість дна тут – до 50 метрів, прихопивши маску (видається в готелях безкоштовно), можна роздивитися усіх тих рибок і ті камінці. Але варто пам’ятати про морського їжака, від уколу якого нога розпухає на добу. Також майте на увазі, що парасолі і тапчани на пляжах – платні. І ще просто необхідно прихопити із собою ґумові капці, адже пляжі біля Дубровніка – суцільна галька, що для дуже чутливих туристів створює суттєвий дискомфорт.

Таке мальовниче фото можна зробити з панорамного майданчика, над містом, куди возять усіх туристів.

Хорватія багата на тисячу і 185 островів!

Платити, і то не мало, доведеться, якщо ви вирішили поїхати кудись на екскурсію. Наприклад, денна екскурсія в Дубровнік (мається на увазі унікальне Старе місто) коштує 220 кун, круїз по островам – 340 кун: але воно того варте. Особливо захоплює морський вояж на катері. Підприємливі хорвати організовують невеличкі приватні екскурсії на 10-15 осіб.

Острів Лопуд, що недалеко від Дубровніка, приваблює піщаними пляжами.

Взагалі, Хорватія пишається своїми островами. Їх тут 1185! Деякі заселені, інші – безлюдні, хіба з маяком на узвишші. І кожен особливий по своєму. Так, у морській екскурсії з Дубровніка вам запропонують пірнути у кілька гротів: голубий, фіолетовий, смарагдовий і – вузький. Після повернення з кожної печери шкодуєш тільки про одне – що не зробив відповідних знімків. Словами це не передати. Є ще у Хорватії дивовижний острів Лопуд. Прибережна лінія моря тут заповнена різномастими яхтами, а люди маніжаться на білому піску.

Окремої розмови заслуговує сам Дубровнік. Тобто Старе місто. Не знаю, чи фраза «є спадщиною ЮНЕСКО» може передати усю вагомість цього поселення. Кам’яне, біле, з правильним плануванням вуличок, затишними соборами і монастирськими подвір’ями - місто багато в чому свого часу було першим у Європі. Там уперше почали будувати за планом. А також уперше запровадили поняття карантину в лазаретах, куди на 40 днів направляли кожного приїжджого.

150 років (з 1205-го) Дубровнік перебував у складі Венеційської республіки. Пізніше Дубровніцька республіка потрапила під протекторат угорсько-хорватських князів. А згодом – стала частиною Австро-Угорщини. Гадаю, чемність хорватів можна пояснити історичними передумовами. У середньовіччя тут існував закон, згідно з яким мешканців карали за сварки. Були виписані слова і фрази, за які штрафували, і найцікавіше, що найбільшою лайкою вважалося «козел». Хоча у Дубровніку немає пафосної величі, але він заворожує своєю компактністю та мініатюрністю, де на кожному кроці присутні елементи вічної ґотики і ренесансу.

Такі балкони у середньовіччя слугували туалетами.

Незважаючи на багату історію, мистецькі скарби Дубровніка не рясніють знаменитими іменами. Це все здебільшого місцеві поети, живописці, ювеліри – талановиті, але не відомі нам. Тому особливий предмет гордощів дубровчан – картина Тиціана «Марія Маґдалина», що зберігається у домініканському монастирі XIV ст. Поруч із святою на картині намальований святий Влахо, покровитель міста, що тримає в руках макет Дубровніка. Те, що Тиціан ніколи не був у місті, а писав картину на замовлення вказує невідповідність макету реальним обрисам міста.

Проте дубровчани добре пам’ятають, що їхніми гостями були Хрущов й Іван Павло ІІ, Жаклін Кеннеді та Єлизавета ІІ – відповідна дошка з автографами іменитих візитерів висить у монастирі францисканців, що розташований біля основного входу в місто – за воротами від Піле (грецькою «ворота»).

Дошка з автографами іменитих візитерів Дубровніка.

Автограф Жаклін Кеннеді.

Автограф Микити Хрущова.

І наостанок – що ж привезли з Дубровніка на згадку? Вибір, чесно кажучи, не великий. Хоча сувенірні крамнички в Дубровніку повсюдно, але оригінального в них мало, хіба що вироби з мережива й коралові прикраси. А от пляшку вина чудово замінить траваріца – місцевий різновид ракії – гірко і строго.

Кілька корисних відомостей:

Вартість квитка на автобус – 8-10 кун (дуже зручно кататися містом, заторів на вулицях не спостергіається).
Окрема аудіоекскурсія у відкритому автобусі (2 год) – 90 кун.
Вартість помешкання в Старому місті – 80 євро в середньому (при безпосередній домовленості з’ясовуються деталі: це плата за кімнату чи ціле помешкання, за людину чи за добу).