Ви говорили, що Україна вже подолала етап, коли правоохоронні органи були засобами політичного переслідування. А як же звинувачення, наприклад, прем’єра, у зраді національних інтересів?

Попри те, що в прокуратурі розслідується ряд резонансних справ, стосовно жодного із високопосадовці не застосовується такий запобіжний захід, як утримання під вартою. Тобто проведення кримінального переслідування здійснюється без цього надзвичайно чутливого для громадян елементу розслідування, який, по суті, обмежує волю ще до прийняття рішення по суті. Я думаю, що наявність в суспільній свідомості необхідності дотримання базових свобод і наявність певного рівня контролю громадянським суспільством владних інститутів унеможливлює зловживання повноваженнями, якими вони наділені.

Ви хочете сказати, що незастосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою може свідчити про відсутність політичних переслідувань?

Це свідчить про те, що правоохоронні інститути перебувають під певним тиском (контролем) громадянських інститутів. І вже немає такого очевидного зловживання правом, як було раніше. Ті кримінальні справи, в яких фігурують представники українського істеблішменту, порушені по достатньо значущих темах, як отруєння президента Ющенка, вбивство Гонгазде тощо. Наскільки я розумію, прем’єр-міністр допитувалася саме по цій справі, а кримінальної справи щодо державної зради, судячи з заяв чільників Генпрокуратури, не існує. На мою думку, очевидно сфабрикованих справ, чи справ, які б ґрунтувалися на огульних звинуваченнях в провадженні органів прокуратури нині вже немає. Я розраховую, що і не буде.

Які є механізми притягнення до відповідальності високопосадовця, щоб це не походило на політичне переслідування?

Чіткої межі у цьому не може існувати. Тому що коли йдеться про кримінальне переслідування відомої особи, може складатися враження про елемент політичної складової. Не секрет, що досить часто особи, які підозрюються у скоєнні злочину, це використовують, щоб у такий спосіб здійснити тиск, використати додатковий інструмент захисту своїх інтересів від кримінального переслідування. Я не виключаю, що поодинокі випадки можуть мати місце. Але це не явище, яке було поширене 8-10 років тому.

Може, є потреба виписати ці статті так, щоб робили відповідальність високопосадоців невідворотною і при цьому виключали її перетворення на інструмент політичного переслідування?

Національна комісія зміцнення демократії та утвердження права підготувала відповідні пропозиції стосовно реформи кримінальної юстиції. Їх схвалив президент. Ця реформа має знайти своє нормативне відтворення у новій редакції Кримінально-процесуального кодексу. Його ідеологія полягає в тому, що, з одного боку, держава повинна мати право на кримінальне переслідування будь-якої особи, яке не може бути обмежене заборонними рішеннями судів. З іншого боку, буде скасовано таку процесуальну стадію як порушення кримінальної справи. Зауважу, що в жодній країні Європи немає такого процесуального інституту.

Після впровадження нового Кримінально-процесуального кодексу, держава матиме право проводити весь спектр слідчих дій до пред’явлення звинувачення. З моменту пред’явлення звинувачення в обвинувачуваного виникає право на захист. Нині ж в країні для захисту від кримінального переслідування широко використовують суди, через які скасовують відповідні постанови і по-суті проведення слідства.

Якщо перевибори не відбудуться, чи є механізми створення на базі НУНС єдиної партії, зважаючи на те, що лідери партій з блоку не погоджуються на самоліквідацію?

Будь-які об’єднавчі чи роз’єднавчі процеси, процеси перетворення і реорганізації – вони мають лише певний ресурс з точки зору взаємин політичної сили з виборцями і електоральної підтримки. Можна створювати і ліквідовувати, але прямої екстраполяції на електоральну підтримку це не має. Особисто я підтримую заклик до процесу укрупнення політичних партій парламентського типу. Разом з тим, зауважу, що політики мають бути свідомими, що це ресурс, але він не всеосяжний з точки зору впливу на електоральне поле. Він може бути використаний, але його ККД має свої межі.

В нинішньому законодавстві є певне обмеження щодо участі партій у виборах. Лише ті мають право брати у них участь, які зареєстровані не пізніше, ніж за рік до початку виборів. Це обмеження стосується і випадку, коли об’єднуються партії шляхом поглинання однією інших. Однак, Верховна Рада може внести відповідні зміни у виборче зконодавство, які б зняли це обмеження стосовно річного терміну.

Таким чином, умовно кажучи, ми могли б легалізувати процес партійного творення. Важливо ж не те, скільки років цій партії. Важливо те, мають чи не мають електоральну підтримку лідер такої партії, сама політична сила. Вважаю, що положення відповідно річного обмеження може бути переглянуто. Але це компетенція Верховної Ради. Оскільки Конституція не містить з цього приводу ніяких застережень, такий акт парламенту не може бути визнаний неконституційним.

Чи підуть партії на об’єднання в разі позачергових парламентських виборів?

Складно прогнозувати цей процес. Спроби об’єднати партії були. Напевно, що можна сказати, що у випадку проведення дострокових виборів політичного блоку під назвою «Наша Україна» створено не буде. Є велика імовірність, що у таких виборах візьме участь політична партія «Наша Україна». Всі ті, хто прагнутиме потрапити до її списку з огляду на малу імовірність реалізації самостійних політичних проектів, мають прийняти рішення. Або, щонайменше, припинити членство у своїх партіях, і стати членами «Нашої України», або ж прийняти рішення про ліквідацію, а членів партій, що називається, «завести» в «Нашу Україну».

Під час розвалу коаліції ходили розмови про імовірну відставку міністрів-нашоукраїнців. Чи пропонували Вам у цей час ваші колеги по уряду лишитися на своїй посаді?

Буду абсолютно щирим - таких розмов не було. Міністри від «Нашої України» були послідовними в тому, що діятимуть відповідно до рішення фракції і президента. Ми є особами, які отримали мандат міністрів на виконання політичної волі суб’єкта виборчого процесу – фракції НУНС, та Глави держави. Ми не є носіями власних політичних, тим більше виборчих проектів. Якщо висловлюватися фігурально, ми є слугами НУНС, який був суб’єктом виборчого процесу. Міністри були одностайними у тому, що яким-би не було рішення фракції – його треба виконувати. Ніхто з міністрів не чіпляється за посади і не діятиме всупереч політичній волі фракції.

Наскільки суттєвим буде переформатування складу уряду в разі можливого створення нової «помаранчевої коаліції»?

На жаль, українські політики майже нічому не вчаться. Я не думаю, що всі ті події, які уже відбулися, призвели до таких, знаєте, кардинальних світоглядних, чи ментальних змін у найбільш відомих постатей, щоб можна було розраховувати на коаліцію з абсолютно іншими традиціями й політичною культурою. Разом з тим, якщо теоретично уявити, що у ній з’являться інші політичні сили, то треба мати на увазі, що переформатування урядових посад є неминучим, оскільки ідеться про створення нової коаліції. Можна припускати й можливе повне переформатування посад та сфер відповідальності.

Якщо зараз «у гру» увійде Блок Володимира Литвина, що дістанеться новому гравцеві?

Мені складно сказати, які запити фракції Блоку Литвина будуть сформовані. Невідомо, чи захочуть вони він увійти до складу уряду, чи обмежаться портфелями в парламенті.

А щодо посади міністра юстиції. Ви залишитеся на ній?

Я не думав на цю тему. Вважаю малопродуктивним витрачати на це час. Відверто кажучи я не стурбований тим, кому в розподілі місць відійде посада міністра юстиції. Тому працюю без огляду на кон’юктурність.

Vanco Prykerchyns’ka, яка мала розробляти шельф у Чорному морі, у позові вказала, що судиться із державою Україна. Виходить, Секретаріат президента, підтримуючи американську компанію, виступає проти держави Україна?

Прикро, що виникла така ситуація. Прикро, що держава не представлена єдиною політичною волею стосовно цієї ситуації. Є рішення РНБО, яке урядом має бути виконано. Цього не відбулося. Це суттєво знижує можливості України виграти цей процес у Стокгольмі.

Як же Секретаріат?

Справа в тому, що рішення РНБО визнає дії Vanco Prykererchynska законними, а позицію уряду – помилковою, тобто такою, яка ґрунтується на неврахуванні ряду обставин, пов’язаних із цим проектом.

Від якого рішення суду, в такому випадку, виграє держава Україна?

Для України вигідне буде те рішення, яке ґрунтується на праві.