«Ввечері першого вересня після того, як ми підготували номер на вівторок, в редакцію газети, в якій залишилися я і директор, зайшли невідомі і наказали нам залишити приміщення. Ми досі не знаємо, хто це. Ми не можемо навіть забрати наші речі і комп’ютерну техніку», – розповіла головний редактор.
Мовчан переконана, що це захоплення стосується не приміщення (це була орендована приватна квартира), а саме видання, його бренду. Вона припускає, що із захопленням пов'язані особи, близькі до галузі, «оскільки ні нафтовикам, ні газовикам, це видання не потрібне».
«Спортивна газета» – одне з найстаріших спортивних видань України. Перший номер вийшов друком 18 квітня 1934 року в Харкові, тоді газета називалася «Красный спорт». Потім вона перебралася до Києва, з 1949 року називалася «Радянський спорт», а з 1965-го отримала теперішню назву. Газета працює за угодою з Міністерством сім’ї, молоді та спорту, має партнерські стосунки з Національним олімпійським комітетом.
У Міністерстві сім’ї, молоді та спорту цю подію поки що не коментують. У прес-службі міністерства зазначили, що зараз розбираються у ситуації, яка склалася. Головний редактор Людмила Мовчан зараз перебуває у лікарні. З'ясувати, хто захопив редакцію видання, поки що не вдалося.
Джерело: «Телекритика»

Володимир Чистилін, Харків, спеціально для «ПіК України»
Онтологія зради
Красиве було гасло «Не зрадь Майдан». Але цікаво, хтось ще пам'ятає, що нинішні «регіонали» Геннадій Кернес і Інна Богословська виступали зі сцени харківського «помаранчевого» Майдану, а нинішні соратники Президента - глава РНБО Раїса Богатирьова і її перший заступник Степан Гавриш у цей момент з біло-блакитними шарфами проголошували сепаратистські гасла.
Артур Фредекінд
Серп і молот – страх і голод
Тоді в село прийшов національний розбрат, якого Бог не бачив. Всі розповідали жахи один про одного, тільки про росіян говорили тихо й шанобливо. Їх боялися – як Сталіна. Проте обидва росіянина – двоє братів, померли з голоду. Євреїв вимерла половина. Українці – всі. Німці – на чверть.


