LВиставка альтернативного німецького дизайну – результат спільних зусиль посольства Німеччини, Німецького культурного центру Гете-інституту, Інституту іноземних зв'язків (IFA) і Центру Сучасного мистецтва при Києво-Могилянській Академії (у нім і були розміщені роботи).

У виставкових залах представлено 65 творів 35 дизайнерів і дизайнерських груп. Усі вони об'єднані спільною ідеєю, максимально точно відображеною в назві проекту:
«свідомо, просто».

Куратор виставки, дизайнер Фолькер Альбус у своєму виступі на відкритті попередив, що роботи, представлені тут – не демонстрація ідеальних рішень, а результат експериментів з матеріалом і його властивостями. «Перш за все, ця виставка розрахована на людей, що вивчають дизайн», – відмітив пан Альбус, і провів для всіх охочих екскурсію, з німецькою педантичністю не пропускаючи жодного експоната, і наочно демонструючи принципи, за якими вони були створені.

Легким рухом руки непримітна тумба перетворюється в стіл на безліч персон.

Деякі відвідувачі радували око не менш ніж самі експонати.

Експозиція охоплює кілька десятиліть розвитку німецького дизайну, починаючи з 80-х років минулого століття. Саме у вісімдесятих по всій Європі почали виникати дизайнерські школи, які шукали альтернативу функціоналізму, що панував у ті часи.
Усі роботи, представлені на виставці, – елементи інтер'єру.

У їх створенні автори свідомо використовували прості (і, часом, дуже несподівані) матеріали: дерево, сталь, шматки залізної арматури. Тут можна побачити стілець з корзини для супермаркету, на якому лежить подушка, набита господарським дротом для миття посуду. (До речі, на екскурсії пан Альбус люб'язно запрошував все охочих сісти на експонат, щоб особисто оцінити його зручність).

Біля стіни сусіднього залу стоїть «сервант» з гумової камери, наповненої повітрям, на полицях якого розставлені скляні фужери на металевих ніжках (у попередньому житті – шланги від душа).

З таких фужерів зручно пити на брудершафт.

Багато що з представлених робіт створене за принципом ready-made—з використанням готових предметів. Окрім згаданої подушки з посудним дротом, тут є «табурети» із зібганих і поставлених на попа повстяних килимків, тумбочка зі звичайних дерев'яних ящиків, а на одному зі столів красується канцелярське приладдя – щітки, в жорстку щетину яких можна встромляти олівці.

Деякі експонати служать виключно втіленням світогляду автора, наприклад, тумбочку з ящиків під назвою «Травень 68-го року » складно використати за призначенням з причини її хиткості.

Інші – більш ніж практичні. Їх відмінна риса – виняткова, що часом межує з геніальністю, простота виконання. Тому багато що з робіт, представлених тут, давно (і, кажуть, вельми успішно) запущено в серійне виробництво.

Відвідувач на стільці з арматур: «Схоже на крісло-качалку».

Пан Альбус знає, як за допомогою невеличкої дошечки додати полиці стійкість.

Єдиний експонат виставки, зроблений зі штучного матеріалу.

Цей стелаж можна добудовувати нескінченно.

Зроблено в Німеччині.