Набагато цікавіше, що ж буде далі. Усі називають декілька варіантів можливого розвитку подій. Перший – дострокові парламентські вибори. Другий – дострокові парламентські й президентські вибори разом. Третій – повернення до тієї точки, з якої все почалось и збереження помаранчевої коаліції. Четвертий – формування нової коаліції на базі БЮТ і ПР. П’ятий – внесення змін до Конституції та перерозподіл владних повноважень. Ніхто з українських політологів не ризикує говорити із стовідсотковою гарантією про реалізацію якогось конкретного сценарію. І це зрозуміло – відносини в українській політиці міняються дуже динамічно.

Юлія Тимошенко та Віктор Янукович, при всій складності ситуації (адже БЮТ ризикує втратити частину електоральної підтримки, а в Партії регіонів всі розсварилися, і якщо б не загроза дострокових парламентських виборів, хто знає, можливо, там дійшло б і до розколу), в кращій ситуації, ніж Віктор Ющенко. Президент продовжує втрачати бали і вплив. І питання про його друге входження у владу все більше ставиться під сумнів навіть тими крупними бізнес-елітами, які готові були йому допомагати. Адже для них найважливішою є стабільність, яка була втрачена при Президенті Ющенку та прем’єрі Тимошенко. У той же час Ахметов, на якого так сподівався Балога, не може та і не хоче давати стовідсоткових гарантій. Вікторові Ющенку потрібно шукати союзників як всередині країни, так і за її межами. Балога, розваривши Віктора Андрійовича з частиною його колишніх соратників з НУ-НС, не забезпечив нічого взамін. «Єдиний центр» - слабка підмога.

Що стосується зовнішньої підтримки, то однозначно вона буде виходити не з Росії. «Єдине, що ми знаємо – Віктор Ющенко не видається людиною, з якою можна мати справи на майбутнє» - заявив днями в інтерв’ю «Корреспонденту» російський депутат Костянтин Затулін. Та й Європа, враховуючи її енергетичну залежність від Росії, навряд чи займе однозначну позицію. А підтримка США в умовах холодної війни, що починається, може мати непередбачувані наслідки.

Саме тому Вікторові Ющенку, якщо він хоче зберегти своє політичне обличчя, вже не кажучи про другий президентський термін, а також (без перебільшення) країну в її нинішніх кордонах, терміново потрібно зайнятися пошуком внутрішніх ресурсів (фінансових, інтелектуальних…) та спробувати, можливо, повернути те, чим так недалекоглядно розкидалися протягом кількох років після Помаранчевої революції – а саме кадри. Звичайно, для цього потрібно буде забути про власні образи. Але ж цим і відрізняються державні мужі від звичайних політиків. Чи не так?

У зв’язку з цим варто зазначити, що Секретаріат Президента дарма «натравлює» на Тимошенко Генпрокуратуру та СБУ. Кучма вже намагався посадити Юлію Володимирівну. Це зробило тільки з неї сильного політика, якого підтримало більшість населення країни. Віктор Андрійович не повинен про це забувати, і періодично нагадувати про це своїм підлеглим, як-то Віктору Балозі.

І ще один момент. Російсько-грузинський конфлікт – не просто привід для сварки. Судячи з усього, питання зовнішньої політики можуть стати одними із основних питань президентської кампанії, що наближається (у випадку дострокових виборів у ВР - і парламентської). А це означає, що суспільство знову будуть розколювати та ділити, поглиблюючи протиріччя, породжені ще Помаранчевою революцією. В таких умовах, не контролюючи інформаційний порядок дня (а це дещо інше, ніж тупе розсилання темників для ЗМІ, яке свого часу робила адміністрація Кучми), Президент ризикує програти все і остаточно.