Я впевнений, без сумніву, що сила наших прадідів генами передалася і нам, спортсменам. Дійсно, в Пекіні досягли успіху види спорту в яких вимагається присутність бойового духу. Виявилося, що український бойових дух – найсильніший у цілому світі. Я дуже вдячний своїм предкам за те, що я отримав у спадок такі сильні гени.

На минулій Олімпіаді в Афінах українських уболівальників потішили жінки. Зокрема, Олена Костевич стала чемпіонкою в стрільбі. В цьому році, навпаки, чоловіки перейняли естафету. Чому так сталося?

Олена Костевич подала нам дуже гарний приклад, показала, що олімпійське золото – це не міф, це реальність. Ми постійно біля неї тренувалися і бачили, що є у нас олімпійська чемпіонка. І нам усім дуже хотілося повторити її успіх. До того ж, ми тренувалися поряд з олімпійським чемпіоном Сіднея Миколою Мільчевим. Завдяки їм двом, олімпійським тріумфаторам, і завдяки кропіткій праці на тренуваннях, вдалося досягти успіху і нам.

Олександр Петрів Фото: EPA

Вже в ході Олімпіади з’ясувалося, що під час підготовки до Ігор українські стрільці мали певні труднощі. Наприклад, що ви не були забезпечені навіть набоями. Це правда?

Так. Напевно, як і у кожному виді спорту фінансування було не зовсім достатнім. Зокрема, мені доводилося докуповувати набої за власний кошт.

Олександре, згадайте фінал зі стрільби, завдяки якому ви стали олімпійським чемпіоном. Що ви тоді відчували?

Тоді, пригадую, я намагався зосередитися на техніці стрільби. Звичайно, я бачив, що навколо мене відбувається. Я намагався не звертати на це все уваги: на глядачів, на телевізійні камери. Я намагався зосередитися на своєму тілі, на техніці стрільби.

До речі, перед початком Олімпійських ігор ви розраховували на такий успіх, чи планка все ж таки була піднята не так високо?

Якщо чесно, я планував попасти в шістку кращих. Це було мені цілком до снаги. А вже у фіналі було дуже сильне хвилювання, і на щось розраховувати конкретно було дуже важко. Я просто вийшов і продемонстрував все, на що був здатний. До того ж, розраховував і на вдачу, оскільки елемент фарту також присутній у нашому виді спорту.

А як починав свій шлях у спорті майбутній олімпійський чемпіон?

Серйозно почав займатися стрільбою з 12 років, коли мій перший тренер Юрій Петков зробив набір у школі. Допомогло й те, що тир був близько - дві хвилини ходьби від школи. Спочатку намагався виконати норму майстра спорту, згодом, коли результати покращали, потрапив до збірної України. Встиг ще навіть перемогти на останній юніорській першості СРСР. 1994 року став чемпіоном світу серед військовослужбовців.