«ПіК України» звернувся до директора міжнародних програм Центра Разумкова Валерія Чалого з проханням прокоментувати ключові аспекти цих подій.

Наразі в Міжнародному суді справедливості ООН в Гаазі триває екстрений розгляд позову Грузії проти Росії, в якому грузинська сторона апелює до Міжнародної конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації. Наскільки вмотивованим є посилання на цю конвенцію? І якими можуть бути прогнози щодо результатів розгляду цієї справи?

Посилання грузинської сторони на цю конвенцію може бути вмотивованим лише в одному випадку: якщо буде доведено, що в Південній Осетії російською стороною були вчинені етнічні чистки. Місії спостерігачів від ОБСЄ та ЄС, які будуть направлятися в регіон, очевидно, будуть покликані зібрати відповідні матеріали та зробити висновки щодо того, чи справді мали місце етнічні чистки в Південній Осетії. У цілому, вину Росії в цій ситуації важко довести. Незалежно від результатів розгляду позову Грузії проти Росії, остання, ймовірно, зареєструє в Міжнародному Суді ООН зустрічний позов. Поки що Росія позивається в рамках власної національної судової системи, після чого й можна очікувати позовів від неї на міжнародному рівні. Крім того, сам факт розгляду справи між Грузією та Росією в Суді ООН створює зручний для сторін інформаційний привід, забезпечує подальший міжнародний резонанс грузино-російському протистоянню – і це все також має значення в цьому випадку. Взагалі, доволі важко давати якийсь конкретний прогноз щодо того, яке рішення прийме колегія суддів Міжнародного Суду ООН.

Представники Росії на засіданні Міжнародного суду ООН в Гаазі. Фото EPA

На засіданні Європейської Ради ЄС 1 вересня було прийняте рішення про направлення до Грузії 200 спостерігачів від ЄС, що не є еквівалентним відправленню миротворців. Чи можна говорити про те, що ЄС фактично на даному етапі відмовився від участі в миротворчій місії?

Це ще питання не з’ясоване. Який саме статус матимуть спостерігачі ЄС у Грузії наразі не уточнено. Зрозуміло тільки, що справді поки що не йдеться про відправлення миротворчого контингенту від ЄС до зони конфлікту. З іншого боку, у жодному разі не варто ототожнювати статус цих спостерігачів із тим статусом, який, скажімо, мають міжнародні спостерігачі на виборах. Це може бути спостережна місія, функцією якої буде збір матеріалу та підготовка до відправлення повноцінного миротворчого контингенту. І прийняття рішення щодо миротворчої місії ЄС поки що відтермінував, вирішивши спочатку докладно вивчити ситуацію на місці подій за допомогою своїх спостерігачів. Варто також звернути увагу на заяву Президента Росії Дмитра Медведєва під час візиту Ніколя Саркозі до Москви, в якій він зауважив, що Росія готова підтримати перебування миротворчого контингенту від міжнародних організацій лише на території Грузії поза Південною Осетією та Абхазією, тобто йдеться про буферну зону за межами Осетії. Це ще більше ускладнює проблему введення міжнародного миротворчого контингенту.

Якими є Ваші прогнози щодо результатів саміту Україна-ЄС, проведення якого призначено на 9 вересня в Парижі?

Напередодні саміту йшлося про те, що в новій посиленій угоді між ЄС і Україною мають бути закріплені гарантії територіальної цілісності України з боку кран-членів Європейського Союзу. Це питання вперше ось так чітко виноситься на обговорення між ЄС та Україною. Крім того, цьогорічний саміт Україна-ЄС сфокусований, у першу чергу, на грузино-російському конфлікті та його наслідках для національної безпеки України. Окрім чисто юридичних документів, має бути прийнята й політична заява, в якій усе це знайде своє відображення.

Наскільки важливим є цей саміт для вирішення проблем візового режиму між Україною та країнами-членами ЄС?

На рішення цього питання саміт у Парижі безпосередньо якраз не вплине. Проблеми візового режиму мають регулюватися спеціальною Дорожньою картою, яка наразі в процесі двосторонньої розробки. І саме в ній визначатимуться основні критерії регулювання візового режиму, зокрема питання видачі паспортів, прикордонного контролю, біженців тощо. Тільки прийняття та реалізація Дорожньої карти принесе Україні бажане скорочення частки відмов у видачі віз від загальної кількості звернень до 3 %.