Ну, припустімо, виграє БЮТ – так, що без Юлії Тимошенко ніхто не зможе створити правлячу коаліцію. І така коаліція з'являється – коаліція демократичних сил № 2 за участі тепер не тільки БЮТ і «Нашої України», але і Блоку Литвина, і якого-небудь ефемерного проекту Яценюка. Що, така коаліція зможе уберегти президента і прем'єра від нових конфліктів? Та ще й перед президентськими виборами? Та в жодному разі! І в результаті коаліція розпадеться, як любесенька, на тлі ще більшого протистояння, непрацюючого парламенту і обміну погрозами.
Ну, припустімо, виграє Партія Регіонів і створює коаліцію під себе. Тут два варіанти – з «Нашою Україною» чи без неї. У першому випадку коаліція буде негайно проголошена Віктором Ющенком антиукраїнською, з нею почнуть боротись у секретаріаті і Радбезі, та ще й БЮТ допоможе, все закінчиться розпуском парламенту перед президентськими виборами, можливо навіть силовим протистоянням. У другому випадку антиукраїнською коаліцію оголосить Юлія Тимошенко, БЮТ блокуватиме парламент, жодних законів ухвалювати ніхто не буде, до того ж виникне природне протистояння президента і прем'єра, Януковича чи Богатирьової, значення не має, Ющенко посвариться з Ахметовим і за підтримки БЮТ вийде з цієї антинародної коаліції і розпустить парламент. Отже до президентських виборів нестабільність нам забезпечена і те, що вона супроводжуватиметься деградацією економіки і погіршенням життєвого рівня громадян – не секрет.
Після президентських виборів – якщо Раду ще не розпустять – нестабільність тільки посилиться, оскільки новий президент, окрилений загальнонародним мандатом, спробує вилаштувати депутатів під себе, а коли не вийде, оголосить нові вибори. Але: його блок не отримає конституційної більшості, владою доведеться ділитися, надалі триватиме протистояння президента і прем'єра, словом – від зникнення Ющенка мало що зміниться. Тому що справа, в решті решт, не в Ющенку. Справа в системі, яку потрібно міняти. А для зміни системи необхідна відповідальна конституційна більшість.
Так цю більшість – скажуть мені – і створять у новому парламенті БЮТ і «регіонали». Чому про цей варіант автор не згадав? А тому що автор не розуміє – чому це вони в нинішній Верховній Раді такої більшості не створять? Не можуть домовитися? Шанують щиру дружбу найпатріотичнішого громадянина України з найбагатшим? Бояться електорату, який роздратовано волає «тільки демократична коаліція» і не бажає помічати, що такої коаліції вже не буде, та й не було, оскільки не було у неї в парламенті реальної більшості? Так найближчими місяцями і дружба не закінчиться, і електорат нікуди не дінеться – більш того, буде необхідний перед майбутніми президентськими виборами.
Тому переможець виборів парламентських не отримає нічого, окрім країни, розшматованої конфліктами. І переможець виборів президентських теж. Хіба що недовгий доступ до фінансових потоків. Але створюється враження, що заради цього доступу все й робиться, оскільки ані реальної влади, ані реальних реформ, ані реальної роботи на благо країни не забезпечують жодні перемоги. І не треба говорити, що українські політики про це нічого не знають.